Двенадцать лет сочила кровь земля -
И камнем стала, спит в оцепененьи.
И пало на сожженные поля
Непокоренных поколенье.
К груди остывшей в поисках тепла
Младенцы в страхе прижимали лица.
Эпоха, что им лоно отдала,
Была жестока, как волчица.
Теперь дожди, и ветра злой порыв,
И в реках муть, и тучи, словно вата.
Но подрастают в сумраке норы
Два гордых и суровых брата.
Олег ОЛЬЖИЧ
Перевод с украинского Олены БИЛОЗЕРСКОЙ
01.09.2009
* * *
Дванадцять літ крівавилась земля
І сціпеніла, ствердла на каміння.
І застелило спалені поля
Непокориме покоління.
До перс закляклих, просячи тепла,
Тулили марно немовлята лиця.
Проте їм чорне лоно віддала
Доба жорстока, як вовчиця.
Тепер дощі холодні і вітри,
Кудлаті хмари, каламутні ріки.
Але ростуть у присмерку нори
Брати, суворі і великі.
Олег ОЛЬЖИЧ
