Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Кривавий вівторок

(По-русски читать тут)
Сьогодні - 14-а річниця Кривавого, або ж Чорного, вівторка - побиття і розгону міліцейськими підрозділами похоронної процесії під час поховання на Софійському майдані Патріарха Володимира (Романюка).


Викладаю спогади В.Яблонського, учасника подій. За них спасибі Оксані Яблонській sevama.

Спогади голови Київської УНСО Ігоря Мазура (Тополі) і о.Тараса Романюка, сина Патріарха Володимира, читайте тут.

У царстві Своїм згадай
Нас Господи, коли прийдеш
У царство Твоє.
(З літургії Василія Великого)


5–16 липня 1995 року я був у відрядженні в Англії. В суботу 16 липня під час прощального візиту до нашого посла Комісаренка, він повідомив нас про смерть патріарха Володимира. В неділю я вилетів до України і зразу подався до Володимирського собору. Довідався, де лежить тіло патріарха. Його ще не забрали з лікарні. Я - туди. Сходиться духовенство, рідні. Привезли труну. Почали стелити останню м’яку постелю і одягати. Надворі зібралося чимало людей. З приміщення лунає похоронний спів та плач рідних. Коли закінчили приготування, рушили процесією до Володимирського собору.


В.Яблонський (18 липня 2009)

У вівторок розпочалася траурна служба Божа. Маса людей, хоругв, прапорів. Я з трудом протиснувся в церкву. Тут було багато депутатів – М. Косів, І. Юхновський, М.Поровський, Є.Пронюк, В.Червоній, Л.Григорович, С.Хмара, Є.Лупаков, П.Швидкий – всіх не перелічиш. Сум і тривога у всіх на душі. До сих пір не визначене місце поховання. Парадокс: три дні радіо повідомляє про смерть патріарха і кожен раз каже, що місце поховання ще не визначене. Нікому з нас не стоїться спокійно. В перервах між службою засідає Єпископат. Під’їхав Л. Кравчук і зайшов у ризницю на розмову з Філаретом. Я з Д.Павличком також зайшли і стали поруч.



–Що робити? Де і як похоронити?

Для патріарха не підходить ні Видубецький монастир, ні Байкове кладовище. Єдине відповідне місце – це Софіївський собор, його територія. Але Кабінет Міністрів усе засідає і до сих пір немає дозволу. Тут Л.Кравчук сказав свою філософську фразу: дозволу нема, але й заборони також нема. Отже?.. Будемо хоронити в Софії.

Стали прощатися з покійником, виходити з церкви.

Як засурмили трембіти, аж задрижали всі жижки. Море прапорів, а людей!.. Одна інтелігенція, цвіт нації зібрався.



Рушили, дійшли до Володимирської вулиці, а тут – турнікети і омонівці. Розпочалися перепалки. Не пропускають. Маса напирає. Складна ситуація. Омонівці пустили гази. Я спочатку не зрозумів, у чім річ, відчуваю страшенну знервованість, напруження, гірку образу. Щось стискає горло і я, на диво, розплакався. Заридав. Бачу до мене повернувся Є.Лупаков, у нього в очах також сльози. “Ну й бере” – каже. Я лише згодом зрозумів, що мої ридання були викликані отруйним газом.

Хлопці з УНА-УНСО прорвали турнікети і процесія рушила в напрямку Софіївського майдану. Що тут робилося – не можна уявити. Омонівці гумовими палками били усіх, хто попадав під руку, били по труні, по вічку. Хтось із священиків заспівав “Ще не вмерла Україна” і ми підхопили. Дійшли до майдану. Ворота Софїї щільно закриті. Навколо омонівці. Поставили домовину на площі перед воротами Софії і почалася Служба Божа. Частина депутатів подалася до Кабінету Міністрів домагатися рішення. Повернулися ні з чим. Надходить вечір. Темніє. На територію Софії так і не пускають, а ми мусимо похоронити.



Люди хвилюються. Серед них виявилося чимало провокаторів. Стоїть нас невеличка група – Філарет, П.Мовчан, я і ще хтось. В цей час під’їхав В.Чорновіл і розповідає нам про результати розмови у Кабінеті Міністрів. Розповідає лише нам, впівголоса. Якась жінка підійшла впритул до мене і стала говорити мені якусь нісенітницю на вухо. Я – жінко, відійдіть, а вона далі продовжує ще голосніше. Я ще раз прошу – відійдіть, ви мені заважаєте, вона далі своє. Тоді я легенько руками відсторонив її, а вона як закричить: люди, ходіть сюди, він мене б’є.

Ми зрозуміли – провокатор, відійшли на бік.

П. Мовчан звертається до Філарета: Владико, вся Софіївська площа свята. Не пускають нас на територію заповідника, давайте поховаємо перед його стіною, хай буде це всім, як докір. Філарет погодився. Намітили місце могили, але немає чим копати. Я пішов з декількома хлопцями до Михайлівської церкви, але там лопат не виявилося. Тоді попросили семінаристів роздобути знаряддя. Принесли. Але спробуй копати на суцільному асфальті та бруківці. А копати треба. Копали, а воно ж таке тверде, як граніт. Лупали ломом, лопатами довбали, з величезним трудом. Підійшов до нас один з молодих священиків – дозвольте мені хоч трохи покопати, я ж був дияконом у покійного. Невже не маю права долучитися до копання святої могили? – Дозволили.



Завершуємо копати, продовжується панахида, стали закривати гріб, щоб опускати в яму. А в цей час з-під воріт Софії знову пустили гази. Ми понахилялися, позатуляли хустинками очі та носи і продовжуємо своє. Тільки опустили гріб в яму, як тут відкрилися ворота Софії і мов скажена орда вилетіла навала омонівців. Як почали трощити кийками безбожно, всіх підряд, люди розбігаються, а вони трощать. Нас декілька депутатів, із значками на грудях, взялися за руки, думали – стримаємо орду. А вони кийками по голові. Підбіг до мене один – і бац по голові. Я – ти що робиш, а він ще раз. Боже-Боже! Дружину Є.Лупакова схопили за волосся (жінку!) і теж побили.

Справді чорний вівторок.



Розігнали людей, залишилась вирита могила, в ній не засипана труна і розпорошені півтора десятка депутатів. Зібралися ми навколо могили і стоїмо. Що далі робити? Духовенство та значна частина людей залишилися за лінією омону. Знову непевність, сум’яття Так тривало біля двох годин.

Далі бачимо, щось затівається поблизу могили, з’явилися омоновці і збираються щось робити. Ми обступили могилу, взялися за руки і стоїмо. Є.Пронюк каже: «ви нічого не затівайте, бо нічого з того не вийде. Хіба загортайте яму разом з нами». Покрутилися омонівці, повертілися, відійшли.

Треба завершувати поховання, наступає ніч. На диво до нас пробилися декілька священиків. Я вийшов за міліцейський заслін, підійшов до гурту людей, розказав про наші справи і попросив ще декількох священиків підійти до могили, допомогти завершити похорон. Так зібралося біля десяти священиків, Філарет, горсточка депутатів і завершили останню відправу. Співали “зі святими” і плакали – від болю, від наруги, від образи. Треба могилу засипати. Але як? Немає чим. Взялися руками. Десь В.Червоній знайшов дошку, стали нею згортати землю. І так помало-помаленько засипали могилу. Постояли в задумі, стали розходитись, залишивши на всяк випадок охорону з добровольців.



А голова гуділа, серце щеміло: як так, у своїй рідній незалежній державі не могли по-людськи похоронити патріарха – людину, що біля двадцяти років поневірялася в таборах! Де, в якому світі хто бачив, щоб труну покійного намагалися перекинути, наругатися над покійником. Що то за уряд в українській державі, що протягом трьох днів не міг визначити місця поховання. Але може найбільше мене вразило, коли на нас, народних депутатів України, було випущено стадо надресированих яничарів, і вони з криками “бей хахлов” пустилися громити все на своєму шляху.

Аналізуючи опісля події чорного вівторка мимоволі приходиш до висновку, що ця акція була спланована. І загадкова смерть патріарха, і перепони в його похованню з почестями, і заздалегідь стягнені на майдан чисельні загони омонівців, і план дій – все, все. Це була добре відпрацьована робота одного центру. На похороні зібрався цвіт української інтелігенції, і уряд вчинив над нею наругу. Ось вам – хохлам незалежність. Маєте. Вони перемогли нас фізично, але морально – програли. Програли перед цілим світом.

(Уривок з книги В.Яблонського «75-а зима», К. 2005)

Tags: бєспрєдєл, мєнти, священик, упц кп, християнство
Subscribe

  • З приводу співпраці "Правого сектора" і ВО "Свобода"

    Нещодавно у деяких ЗМІ з'явилася інформація, що члени політичної партії "Правий сектор" нібито підуть на місцеві вибори по списках ВО "Свобода". З…

  • Дві історії про свободівців

    Перша про Юрка Сиротюка, якого суд відправив на 2 місяці у СІЗО за участь в подіях під Верховною Радою. Якось, коли Сиротюк був нардепом, зустріла…

  • Післясмак виборів

    Дуже цікаві речі спали мені зараз на думку, поспішаю з вами поділитися. Перше. Не можу нічим це довести, але вибори, що відбулися, справляють на…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 33 comments

  • З приводу співпраці "Правого сектора" і ВО "Свобода"

    Нещодавно у деяких ЗМІ з'явилася інформація, що члени політичної партії "Правий сектор" нібито підуть на місцеві вибори по списках ВО "Свобода". З…

  • Дві історії про свободівців

    Перша про Юрка Сиротюка, якого суд відправив на 2 місяці у СІЗО за участь в подіях під Верховною Радою. Якось, коли Сиротюк був нардепом, зустріла…

  • Післясмак виборів

    Дуже цікаві речі спали мені зараз на думку, поспішаю з вами поділитися. Перше. Не можу нічим це довести, але вибори, що відбулися, справляють на…