Пише відомий «шанувальник всього українського» диякон Андрєй Кураєв:
«Желающим выставить меня в качестве русского нациста поясняю: фамилия моей матери Бондарец. Ее отец Трофим с братом Кондратом убежали от голодомора (дивно, що Кураєв вжив саме це слово, а не «голод» - О.Б.) и со временем перебрались в Москву…
Так что Украину я переживаю как свою Родину. Странно, но после поездки на Волынь я стал верить в "генную память" - ни один пейзаж в мире не вызывал во мне столько чувств и столько радостного узнавания, как Волынь…
Мне больно видеть разорванной мою Родину. В понимании миллионов людей по обе стороны границы эта идиотская линия прошла через их семьи и сердца. И никто не имеет власти над моей совестью и любовью. Никто не понудит меня считать Украину чужбиной.
А тех, кто учит украинцев ненавидеть Россию, я считаю подонками».
Диякон Андрєй Кураєв на путінському байкер-шоу в Севастополі
Ці люди сприймають Україну, як вихідці з сіл, що мешкають у місті, сприймають рідне село.
Хочуть бути москвичами (пітерцями тощо), але щоб і в Україну можна було з’їздити, як додому. І ставляться до нас так, як деякі новоспечені «міські» - до «селюків».
А що – мене б теж обурило, якби рішенням сільради моє рідне село обнесли кордоном і митницями, і вимагали б із мене мито за провезення через «кордон» вишень, зібраних з дерев, посаджених ще до «від’єднання». :)
Але ж ми Нація, і не село у нас, а держава. І керує нами не голова сільради, а Президент.
Розмріявся Кураєв, що назвуть його «русским нацистом». Нацисти відстоювали інтереси власної нації, не рахуючись із засобами. А він імперець, і нема йому іншого ймення.
Знаєте, якби мені доручили вести від імені України якісь перемовини з Росією, я воліла б мати справу з чистокровним етнічним росіянином, а не з таким от «колишнім». Немає, мабуть, в України гірших ворогів, ніж «колишні українці».
http://bilozerska.livejournal.com/156125.html?format=light
http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/156125.html
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →