На дошку - склянку води.
Розіллєш бодай краплину -
Не вернешся вже сюди.
І можуть стрілять над вухом,
Смішити, будити лють -
А буде на дошці сухо,
Тому що так має буть.
Годину, і дві, як пісня,
І вісім, було, годин.
Чим платиш за це опісля -
Ти знаєш про це один.
Тому мені, люди, смішно -
Так - усмішкою - без слів -
Коли мене хочуть, грішну,
Підбити на бабський зрив:
Істерику, хамські шпички,
Прокляття на всіх на вас...
І ллються брудні потічки
Дрібненьких таких образ.
Ще трошки - зірвуся, згину,
Десь дінуся назавжди?
...Нам дошку кладуть на спину,
На дошку - склянку води.
Олена БІЛОЗЕРСЬКА
18.06.2009
