* * *
Бути гарним другом обіцявся,
Дарував міста і зорепад.
І поїхав, і не попрощався,
І уже не вернеться назад.
Сумувала я за ним у міру,
В міру сліз невтішних пролила,
Звикла до образи і зневіри,
Обступили люди і діла...
Знову зранку мушу щось робити,
П’ю, буває, з друзями вино,
І ніхто не знає, що на світі
Вже нема мене давним-давно.
Вероніка ТУШНОВА
Переклад з рос. Олени БІЛОЗЕРСЬКОЇ
06.06.2009 р.
* * *
Знов жене по небу сіре клоччя,
Знову повернулись холоди.
Знов ми розлучаємося мовчки –
Так, як зАвжди. Так, як назавжди.
Ти стоїш, не дивишся у спину,
Я ступаю на хисткі містки...
Ти жорстокий, як мала дитина -
Від нерозуміння ти жорсткий.
Чи на місяць, чи на рік на цілий
Біль цей мені віку вкоротив.
Якби ж тільки знав ти справжню ціну
Всіх твоїх мовчань, а гірше - слів!
Ти б забув умить про власну пиху,
Ти схопив би на руки мене,
Обійняв і виніс би із лиха,
Як з домів, охоплених вогнем.
Вероніка ТУШНОВА
Переклад з рос. Олени БІЛОЗЕРСЬКОЇ
06.06.2009 р.
* * *
Быть хорошим другом обещался,
звёзды мне дарил и города.
И уехал, и не попрощался,
и не возвратится никогда.
Я о нём потосковала в меру,
в меру слёз горючих пролила,
Прижилась обида,присмирела,
люди обступили и дела...
Снова поднимаюсь на рассвете,
пью с друзьями, к случаю, вино,
и никто не знает, что на свете
нет меня уже давным-давно.
Вероника ТУШНОВА
* * *
Гонит ветер туч лохматых клочья,
снова наступили холода.
И опять мы расстаемся молча,
так, как расстаются навсегда.
Ты стоишь и не глядишь вдогонку.
Я перехожу через мосток...
Ты жесток жестокостью ребенка —
от непонимания жесток.
Может, на день, может, на год целый
эта боль мне жизнь укоротит.
Если б знал ты подлинную цену
всех твоих молчаний и обид!
Ты бы позабыл про все другое,
ты схватил бы на руки меня,
поднял бы и вынес бы из горя,
как людей выносят из огня.
Вероника ТУШНОВА
