Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Вірш про ОУНівське підпілля в Києві

Знайшла оце старенький вірш про ОУНівське підпілля в Києві

КИЇВ 1942

Холодний вітер натиска на груди.
Скоріше б вже забитися в нору.
Я думала, що гірше вже не буде,
Коли забрали батька і сестру.

Якби оце ще гірше нам не стало.
І не кажіть мені, що це прогрес.
Ото й різниці, що сидить гестапо
Там, де раніше був НКВС.

Оно стоїть - весь в чорному - на чатах.
Іди спокійно. Цей не загребе.
Якщо його впритул не помічати,
То він не зреагує на тебе.

Іди, іди. Попереду ще двоє.
Теж в чорному і ходять, як пани.
Іди, іди. Вони не за тобою.
(А може: за тобою не вони).

Щоденно балансуючи на вістрі,
Звикаєш чути кроки навздогін.
Іди, іди. Тебе чекає Бистрий.
А може статись, що не тільки він.

Я хочу знати, хто прийде на стрічу.
Не скоро, ой не скоро прийде час,
Коли навчуся бачити обличчя
І не шукати риси стукача.

Якщо їх стільки буде і надалі,
Ми всі ще дочекаємось біди.
Іде сусідська дівчина - Наталя.
І я не знаю, звідки і куди.

Я хочу подивитись в очі другу.
Гарячу страву з'їсти - хоч яку.
Отак би впасти, скинути напругу
І спати десь у теплому кутку.

І тиждень не виходити назовні.
Хоч кілька діб не бути на війні.
І просто: щоб постукати умовним -
І відчиняти вийшли - не вони.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА
1-2.05.1999
Tags: війна, вірші мої, друга світова, київ, оун
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments