Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

"Вишневі ночі"



Будете сміятись, друзі, але хрестоматійний фільм Микульського «Вишневі ночі» я подивилася зовсім недавно. Хто раптом забув – це той самий фільм про «Ромео і Джульєтту по-українськи»: вона – боєць ОУН-УПА, він – офіцер НКВД. Була приємно вражена, бо гадала, нічтоже сумняшеся, що в нас немає гарних фільмів про бандерівців. «Нескореного» і особливо «Залізну сотню» вважаю слабкими фільмами.
А тут – справжнє кіно, теж з купою непродуманих моментів, але СИЛЬНЕ! Якщо є такі, що не бачили, негайно скачуйте і дивіться.
(Якщо хто не зрозумів, це я відірвалась від важкої роботи по Грузії і розписую історію кохання на честь дня Валентина :)

Без короткого переказу сюжету, мабуть, не обійтися.
Отже, Західна Україна, приблизно 44-й рік. Новоприбулий офіцер НКВД, родом українець-східняк, отримує завдання - вирахувати і затримати зв’язкового УПА Калину. Він винаймає кімнату у хазяйки, а в іншій кімнаті живе дівчина Олена – гарна, витончена і вихована панночка. Вони спілкуються, вона виправляє його помилки в українській мові, між ними виникає приязнь. Вона спочатку не знає, що він з НКВД, бо він, як годиться, косить під офіцера якогось іншого роду військ (пам’ятаєте, пісня така була «но по осанке не видно, кто с Лубянки Анке» - вона думала, що він льотчик-винищувач, а він виявився – «истребитель народа своего»). А він не знає, що вона і є тим самим зв’язковим Калиною.

Врешті-решт на Олену доносять, вона встигає втекти у ліс до бандерівців, але гебісти виманюють її звідти фальшивою похоронкою на батька. Вона таки приходить до матері, і головний герой, уже при формі НКВД і російській мові, її арештовує. Загін УПА на чолі з сотенним Кожухом (теж закоханим в Олену), намагається її відбити, але марно. Вона потрапляє до чекістської катівні, на допиті благає героя убити її, бо їй страшно. І він… плює на все і тікає разом з нею. Вони ховаються у бандерівській криївці, проводять там єдину спільну ніч, а ранком, тікаючи від облави, гинуть від руки його начальника.

Розумію, що в такому переказі сюжет виглядає вбого. Але навмисно переказала так, щоб він не відволікав від моментів, на яких мені хочеться звернути увагу.


По-перше, це геніальна гра «короля епізоду» - покійного Костянтина Степанкова. Його герой – такий собі Сікорський, колоритний і непримітний водночас сільський дядечко Саливон. Він обіймає якусь там посаду (чи не голова сільради) і змушений крутитися, щоб вижити. Працює одночасно на УПА і на НКВД. Спочатку «стукає», де у бандерівців схрон зі зброєю чи провізією, а потім вчасно попереджає їх, щоб все звідти повиносили. І так цілий фільм. Він же, врешті-решт, здає й Олену, хоча по-людськи дуже їй симпатизує.
Причому не показаний він жахливим монстром – просто людиною, якій нема куди подітися. Піти з посади? Буде хтось гірший. І хитрує дядечко. І виживає в кінці, на відміну від тих, «з ідеалами».


Ще одна геніальна роль другого плану – Олена Оглобліна у ролі пані Марії, хазяйки квартири. Ця немолода жінка все знає, все розуміє, їй двічі перевертають квартиру догори дном, шукаючи спершу Олену, потім офіцера. Як мовчки, слова поганого не кажучи, вона гидує енкаведистами, як відмовляється сісти з ними за один стіл! – це треба бачити.


Кожух (Михайло Голубович) - такий 40-річний повстанський командир, сотник без страху і догани. І справжній мужик – чому героїня віддала перевагу не йому, зрозуміти неможливо. «Чому ми не маємо права жити? Чому нам дають право тільки вмирати?» - плаче Олена. «Права дають рабам! Вільні беруть права», - відповідає Кожух.
Загін Кожуха виглядає більше «бандою», ніж частиною єдиної армії (мужики з одного села ховаються у лісі і періодично вбивають НКВДистів, коли ті намагаються вбити їх; зв’язків з центральним Проводом мінімум – не здивуюся, між нами, якщо так здебільшого і було). Можливо, це тому, що фільм все-таки доволі старий – 1992 рік. Сміливість, до речі, величезна – зняти таке у ті часи.


Людиною зображений і шеф головного героя (Леонід Дьячков). Він явно є його вчителем і явно симпатизує йому. Але змушений убити його, щоб самому не піти під трибунал.

На жаль, головні герої показані не настільки сильно. По-перше, майже не враховується, що вони – люди різного виховання і різних ідеологій. Я розумію, що фільм про кохання, а не про політичну боротьбу, але все-таки. Ідеологія в їхніх стосунках зведена до єдиного діалогу – у лісі, коли він, пожалівши свою полонянку, розв’язує їй руки. Дослівно:
- Хто вам таку кличку дав – Калина?
- Я вам що – скотина?
- Ну… Людина має ім’я, а у вас якісь… псевда.
- А ваші вожді?
- Слухайте, не рівняйте революційні традиції…
- Ага, з бандитизмом. Ви мені ще скажіть, що я з фашистського обозу.
- А що – ні?
- А ви з якого обозу? Визволителів? До нас же ніхто не приходить бандитами. Усі – «визволителі».
- Забили вам голову бандерівською пропагагандою…
- А вам – совіцькою.
- Слухайте, я вас знову зв’яжу…
- Ваше право. Тільки давайте я вам спершу кров витру.

Отак. Це взагалі єдиний конфлікт ідеологій на весь фільм. Тобто таке саме можна було зняти – про чікагських гангстерів, наприклад. Або ще про когось.

Інна Капінос, що грає Олену, дійсно дуже гарна, але повірити в те, що це сільська дівчина, неможливо. Вона витончена, як леді, і розмовляє поставленим голосом театральної актриси. Такою могла б бути інтелігентна молода вчителька, а не сільчанка-санітарка. Треба було або вирішувати цю роль по-іншому – робити її простою сільською дівкою, або міняти героїні походження і рід занять.


Володимир Шевельков, що грає головного героя, майже не показує внутрішню боротьбу у ньому, конфлікт між почуттям і обов’язком. Хоч він і сам українець, мізки у нього мали бути промиті радянською пропагандою дай Боже. А він - закохався у гарну дівчину, вона виявилась бандерівкою – ну, то й що, що я енкаведист, теж мені проблема! Я навмисно утрирую, але, гадаю, зрозуміло, що маю на увазі. В цьому сенсі мені ближчі герої Хвильового.

Зате він дуже правдоподібно (один з найкращих моментів у фільмі) зіграв шок після нічного бою з бандерівцями, в якому загинув його друг, старший на одне звання.



Ранком, побитий і розгублений, він приходить до Олени і намагається її обійняти: «У мене була жахлива ніч». І її очі: вона нарешті зрозуміла, що він за один і де міг постраждати, бо інших боїв там уже немає… І вираз обличчя пані Марії, яка теж усе зрозуміла…



Я б все-таки зробила героїв старшими: йому – десь років 40-45 (тобто про недосвідченість не йдеться, навпаки – він уже почав розчаровуватись у справі, якій віддав життя – наприклад, арештували друга), вона – 25-річна вдова, і з мамою живе не сестричка її, а донька. Правдивіше було б. І сильніше.

І ще - у творах мистецтва майже завжди зображені незвичайні ситуації: дитину виховали вовки, герою протистоїть обов’язково білий кит і т.п. Бо авторів художніх творів приваблює усе нетипове. А в реалі дуже важко собі уявити правдиве почуття між такими людьми. В «Ромео і Джульєтті» були просто два ворогуючих роди – але вони жили в тому самому місті, мали однакову мову, звичаї і т.п. – і те, чим усе закінчилося. Ореол благородного ворога – це дуже романтично, це приваблює, але… Таки правий був Шекспір – закінчується це погано.

http://bilozerska.livejournal.com/123086.html?format=light
http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/123086.html
Tags: упа, фільм
Subscribe

  • Апеляційний суд по Богдану Тицькому (ФОТО, ВІДЕО)

    Була вчора в апеляційному суді по лідеру "Чорного комітета" Богдану Тицькому. Ми всі сподівалися, що йому змінять запобіжний захід на не…

  • РЕПРЕСІЇ В ОДЕСІ

    8 вересня, 15:06 Сьогодні, 8 вересня 2015 року, додому до керівника Одеської обласної організації політичної партії "Правий сектор" Сергія…

  • Заява активістки КВП Тетяни Близнюк

    Хочу зробити заяву про те, що відмовляюся відвідувати судові засідання по моїй справі. Завтра, 24 березня 2014 р. в м. Борисполі має відбутися…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 67 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →

  • Апеляційний суд по Богдану Тицькому (ФОТО, ВІДЕО)

    Була вчора в апеляційному суді по лідеру "Чорного комітета" Богдану Тицькому. Ми всі сподівалися, що йому змінять запобіжний захід на не…

  • РЕПРЕСІЇ В ОДЕСІ

    8 вересня, 15:06 Сьогодні, 8 вересня 2015 року, додому до керівника Одеської обласної організації політичної партії "Правий сектор" Сергія…

  • Заява активістки КВП Тетяни Близнюк

    Хочу зробити заяву про те, що відмовляюся відвідувати судові засідання по моїй справі. Завтра, 24 березня 2014 р. в м. Борисполі має відбутися…