І нарешті зрозуміти, що ця тиша для них дійсно означає. А вже потім обговорювати щось, писати дуже викривальні "фейсбучні повчання", давати глобальні поради, як за три дні все вирішити".
Саме не служило, не воювало - і повчає депутатів, серед яких є ті, що служили й воювали. "Чудак", прости Господи.
Я можу розказати, і Єрмакові, й депутатам, що можна почути на фронті і в прифронтовій зоні, в т.ч. про самого Єрмака.
Припустимо, сидить на позиціях якась "аватарська" бригада, у якої договорняк з противником про взаємний необстріл. Аватари отримують зарплатню біля 30 тис. за першу лінію і витрачають її в місцевих магазинчиках. Аватари щасливі й задоволені. Мешканці прифронтової зони, які значною мірою живуть за рахунок українських військових, їх буквально обожнюють; побачивши людей у формі, широко посміхаються і тепло вітаються.
Далі у алкобригади закінчується термін ротації, на її місце заходить нормальний бойовий підрозділ, і починаються нормальні, наскільки це можливо в умовах безкінечного Мінська, бойові дії. Місцеві мешканці чують звуки прильотів і з нашими військовими в магазинах перестають вітатися, бо побоюються, що їм теж з того боку прилетить. Розмовляють з нашими крізь стиснуті зуби, здачу жбурляють. Триває це від тижня до двох, потім звикають. Бо наші хлопці купують у них смаколики, цигарки і все, що треба.
Я це до того, що давайте поїдемо до тих аватарів і спитаємо в них, чи потрібна війна. Вони скажуть, що звичайно ж, потрібна. Щоб отримувати хороші гроші і витрачати їх на свій розсуд. А от стріляти у ворога в жодному разі не потрібно, бо він же може відповісти, і що тоді?
Давайте в геополітичних питаннях і взагалі у питаннях виживання нашої держави орієнтуватися на цю "громадську думку". Ні, а що? Єрмак же пропонує. Він, мабуть, знає.
Тьху.
Єрмака і йому подібних треба гнати з політики.
А аватари і місцеві жіночки звикнуть до всього.
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →