Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Не влаштовуй ср*чів



Комусь зараз важко згадувати "сємєчку", а я її любила. Завжди думала, що за законами фізики щось вона та втримає. І було якось спокійніше, що тебе за нею не видно.
Далі - кому як щастило. Але пам'ятають ту "сємєчку", її шершавий дотик - усі.

Чорний сонях - дуже крутий символ.

Але я зараз не про пам'ять і не про Пам'ять. Я про те, що пам'ятати - безнадійно мало.
Ставити патріотичні аватарки, носити портрети і прапори - замало. І навіть допомагати - живим і сім'ям загиблих - замало. І навіть продовжувати воювати, певніше, перебувати на фронті.

У пам'ять полеглих треба зробити найголовніше - не проср*ти те, за що вони загинули. Україну, як усі зрозуміли. Треба перемогти.

А прос*рається усе (і Україна не виняток) - у ср*чах.

Легко перевести через дорогу бабусю, бо це швидко і не потребує витрат. Легко пожертвувати гроші на хорошу справу, навіть якщо самому сутужно - бо є усвідомлення, що вчиняєш правильно. А як робити правильні речі, якщо серце наказує робити інакше?

От заходиш ти в Інтернет і бачиш там чергового героя, фронтовика чи волонтера, він дає інтерв'ю чи отримує нагороду. А ти знаєш цю людину особисто. Бачив, як він по-чорному бухав і сп'яну стріляв по мирняку. Або чув від надійних людей, що він крав у своїх. Або - що віджав на тій території круту тачку і переправив її своїй бабі в тил. Що мародерив бойлери в якому-небудь Широкиному. Або й просто - злякався і впав у ступор, потрапивши під обстріл.

Ти все це знаєш. І в твоїх руках надпотужна зброя. Джавелінів на фронт не дочекаєшся, на хорошу гвинтівку роками збирають, а тобі її Цукерберг за так подарував. І твої руки з непереборною силою тягнуться до клавіатури.

Здійсни подвиг, здійсни надзусилля - МОВЧИ!
Мовчи, як партизан на допиті.

Якщо бачиш такі вчинки в реальному часі - припиняй. Не можеш припинити - жени безчесну людину з підрозділу. Не можеш вигнати - дистанцюйся і не роби такого сам.

Але не роби ці історії публічними. Озвуч свою думку/інформацію у вузькому колі, якщо вважаєш, що вона може правильно вплинути, але не більше.

Ти думаєш, можливо - якщо люди дізнаються правду, то покидьок, приміром, не отримає незаслужену нагороду чи посаду, і таким чином переможе справедливість. Але насправді буде от що. Він просто зреагує на наїзд і вилиє на тебе і тих, хто поруч з тобою, тони лайна. І ніхто не буде розбиратися, що з того правда, а що ні. Ти просто будеш весь у лайні. Так, не всі повірять, але... "Чи то він щось украв, чи то в нього щось вкрали, але в якійсь крадіжці він був замішаний".

А якщо всі навколо будуть у лайні, то не залишиться моральних авторитетів. Коли їх не стане, Україна загине. Всі наші проблеми через те, що в нас немає героїв, яких шанувало б усе без винятку українське суспільство. Крім хіба що Тараса Шевченка, але він культурний діяч і страждалець - не воїн, не національний лідер. Він не командував військами, не звільняв території, не очолював державу. У нас немає свого Болівара чи Гарібальді. Бо наших боліварів роками обгиджували - чужі і свої.

Навіть якщо ти нікого не чіпав, а в Інтернеті наїхали на тебе - не реагуй. Не підкидай дров у вогонь, певніше, лайна на вентилятор, і максимум за три доби усі все забудуть, перевірено.

Буває й гірше - ти не знаєш або майже не знаєш людину особисто, тобі ні хріна не відомо про її мотивацію, і раптом тобі не сподобались якісь її слова чи вчинок - для тебе вони занадто радикальні чи, навпаки, занадто помірковані. Ти одразу ж згадуєш про зброю імені Цукерберга і починаєш, самопроголошений Верховний Судія, ректи, що такий-то продався Порошенку/Зеленському/Путіну/олігархам/масонам (потрібне вставити і підкреслити). Якщо ти такий, то хай тобі руки всохнуть, бо ти руйнуєш Україну.

І найголовніше. Я не закликаю брехати. Не закликаю мовчати про негатив і тримати людей в рожевих окулярах. Спокійно розказуй про негативні випадки, якщо такі були, і не приховуй своєї думки, навіть якщо вона не збігається з думкою тих, кого ти поважаєш.

ЗАЙМАЙСЯ ВИХОВАННЯМ. Підвищуй моральні якості спільноти і суспільства - найкраще це робиться власним прикладом. Вища мораль - менше негативу.

Але в жодному разі не влаштовуй ср*чів! Тобто - не чіпай конкретних людей з числа умовних своїх. Нас і так божевільно мало, щоб перекрити дірки в обороні, яка ось-ось може посипатись. Тримай її. Не зраджуй пам'ять полеглих.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 86 comments