?

Log in

No account? Create an account
листопад 2019   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Фронт зима

Взяття Авдіївки

Posted on 2019.07.30 at 19:11
Сьогодні 5-а річниця звільнення Авдіївки, у якому я мала честь взяти участь.
Публікую главу про взяття Авдіївки зі своєї книги "ЩОДЕННИК НЕЛЕГАЛЬНОГО СОЛДАТА", яка у вересні має вийти з друку.




23. ВЗЯТТЯ АВДІЇВКИ. 29-30 липня 2014

29 липня. У нас молебень, капелан, отець Петро Бурак, святить зброю. Сьогодні в бій. Просто з Пісків їдемо зачищати Авдіївку.

Виїжджаємо на наших рідних, звичних уже, дуже тряских машинках, виставивши у вікна стволи. Їду в санітарному пікапчику, з Яною Зінкевич. В полі зустрічаємося з танкістами з 93-ої, командири й розвідники радяться, розклавши карти. Спека, соняшникові поля, жахливий пил, їдемо через поле довгою колоною автомобілів, ніхто не знає дороги, намотуємо чи то три, чи то чотири кола, щоразу повертаючись туди, звідки виїхали. Пару разів то одна, то інша машина глохнуть, блокуючи інші, їх виштовхують спільними зусиллями. Яна, якій все це набридло, вилазить з пікапчика, зриває соняшник, щипле його, напівлежачи на сидінні, закинувши ноги на дверцята машини (їздимо з опущеним склом, за півгодини таких поїздок усі чорні, як шахтарі). Потім їдемо далі, і раптом - БУХ! Янін водій «завтикав», і наш санітарний пікапчик влетів у броньовик, що їхав попереду. Пію.єжеккапчик вщент розбитий, Яну вдавило у переднє скло, мене злегка вмазало вилицею об спинку переднього сидіння. Вискакую з машини, намагаюся витягти Яну, але її затиснуло. Прибігають хлопці, допомагають Яні вилізти. У неї добряче розбита голова, але вона повністю зібрана, миттєво наповнює чимось шприц і біжить до постраждалих. Тільки зараз помічаю, що є постраждалі: всі хлопці, які сиділи в кузові нашого пікапа, травмовані. У Фашиста зламані обидві ноги. Яна коле хлопцям знеболювальне, я витираю серветками кров з обличчя в Яни та в них.
(Санітарну автівку разом з більшою частиною медикаментів нам доведеться кинути, медикаменти, ясна річ, розікрадуть).

В результаті замість пізнього ранку ми в'їжджаємо в Авдіївку, коли вже сідає сонце. Їдемо через якесь поле, за полем багатоповерховий будинок, і звідти по наших розпластаних, видних як на долоні автівках відкривають вогонь з автоматів і кулеметів. Вистрибуємо, біжимо по напівсухій траві в зеленку. Вольф намагається залишити половину бійців на прикритті, але хлопці ще недосвідчені, страх сильніший, прикривати залишається мало хто. Падаю в зеленку, намагаюся побачити ворога, але не можу навіть підняти зброю: сонце в очі і в оптику, треба міняти позицію... Переходимо через якісь рейки, залітаємо у вулицю... Вольф вказує мені позицію у великому і густому кущі, каже прикривати хлопців, що заходять у вулицю, щоб їх не обстріляли ззаду. Але кущ маскує лише від тих, хто спереду - і ніяк не від тих, хто дивиться на тебе зверху, з багатоповерхівки. Я навіть не встигаю залягти - мене відразу ж обстрілюють зверху, з одного з вікон. Стріляють двоє - чергами і одиночними. Ще пару секунд намагаюся в приціл зловити того, хто по мені працює, але кулі ламають гілочки біля голови, і я через кущ, крізь який у мирний час проповзе хіба що кішка, на животі, тягнучи за собою «Карлушу», вилажу на зворотній бік до своїх. Якимось чином вдається ще й розвернутися в цьому кущі, ідентифікатором - жовтим скотчем на плечі - вперед, щоб не підстрелили свої. І точно: перше, що бачу - двох наших бійців, які тримають на прицілі підозрілий ворухливий кущ, і полегшено опускають зброю, побачивши на мені жовту мітку.

(Я страшенно засмучена - провалила дане мені завдання, нічого не зуміла зробити, мало не загинула, а сама навіть не побачила, хто і звідки по мені стріляє. Але мене на повному серйозі хвалять: поки я борсалася в кущі, відволікаючи на себе ворожих стрілків, усі наші хлопці безперешкодно зайшли у вулицю).

За пару десятків хвилин я ще раз лягаю тримати сектор, вже спокійно - крию довгу вулицю, перпендикулярну до головної. Знімаю з голови каску, з шиї шарф-сітку, складаю його у кілька разів, кладу на каску - виходить упор для «Карлуші». Зі мною два автоматники. Раптом один з них кричить: «Сєпари!» - і за секунду до того, як вони відкриють (відкрили б) вогонь, встигаю побачити в оптику: це не бойовики, це четверо місцевих підлітків, які біжать у наш бік, пригинаючись, уздовж стінки. У них немає зброї! Кричу: «Отставить! Цивільні!». Здається, я ще раз, не зробивши жодного пострілу, принесла користь.

Іду вулицею, намагаюся «тримати» вікна. Розумію, що це марно і взагалі дурість: з рук, без упору, ні в кого не влучу, а виглядаю, завдяки гвинтівці з оптикою, пріоритетною ціллю. В майбутньому я намагатимусь так не ходити, а поки що повз мене їде одна з наших машин, білий бусик, відкриваються двері, мені махають: «Залазь!». Застрибую на ходу, падаю на коліна, мене обмацують за спину: «Ти що, без броніка?!». «Та ну його нафіг, важкий». Повільно їдемо, контролюючи всі місця, де може сховатися противник. Тримаємо на прицілі верхні поверхи будинків, горища, господарські будівлі... Попереду періодично спалахують перестрілки.

По темряві заїжджаємо в центр. Займаємо дві будівлі - райвиконком і міліцію. Сиджу спочатку в райвиконкомі, в коридорі на першому поверсі, в темряві, під стінкою. Потім розумію, що людей поруч мало, зі знайомих - взагалі нікого. Пригинаючись, перебігаю через площу, на бульварчик, до комбата Чорного, питаю, де моя група. Чорний дзвонить Вольфові: «Заберете баришню?» - і я з одним хлопцем, що відпросився мене провести, приходжу дорайвідділку. Каталонець вже відчинив двері - як він уміє, з ПК, випустив півкороба. Заходимо і бачимо: всередині все як решето, на столі два монітори, на них ані подряпини.

На сходинках сидять Вольф, Перший і Яна. Чути, як в Донецьку стріляють танки. Військові щойно передали, що в Авдіївку з Донецька йде танкова колона - зачищати нас. Перед тим, коли ми їхали, один з наших обмовився і по рації замість позивного «Яструб» назвав Першого його справжнім прізвищем. А Перший своїм впізнаваним навіть крізь радіоперешкоди голосом відповів: «Що ж ти, друже, мене палиш?». Почувши про колону, тут-таки згадую цей випадок, в голові складається нехороший паззл - вороги знають, що Перший тут, хочуть захопити або знищити, тому проти нас такі сили. Природно, стає страшно. Тим більше, що армійська бронетехніка (принаймні, танчик), з якою ми сюди заходили, до ранку з Авдіївки вийшла.
З тисячею перепрошувань (мовляв, розумію, що це не моя справа, але все ж) питаю в Першого, чому б і нам не вийти до ранку, щоб почати чистити Авдіївку по світлому, щоб весь день був попереду? Він відповідає, що у нас достатньо сил для оборони нашого маленького кварталу. А я все думала, що можуть оточити. Боялася.

Сплю в райвідділку на дивані - нервово й погано. Хлопці в цей час обстежують приміщення. Втікаючи з Авдіївки, вороги, ясна річ, забрали з міліціївсю зброю - а в кімнату речових доказів зазирнути не здогадались! Правосєківська зброярня поповнюється кількома одиницями бандитських стволів.



Вранці 30-го ми практично без інцидентів дочищаємо Авдіївку. Цікаво спостерігати за місцевими. Ходять мало не під кулями, причому з дітьми. Десь третина явно радіють нам, махають руками, жінки шлють повітряні поцілунки. Третина дивляться перелякано й вороже, ще третина - абсолютно байдуже.



Покинуті напівзруйновані блокпости з оголошеннями на кшталт «Нужны матрацы и подушки», розбита техніка, порожні вогневі точки у вікнах будинків, ящики від патронів до великокаліберного кулемета, що валяються тут і там... На одному з блоків напис з балончика: «Дореферендумились!» - вочевидь, зроблений щойно кимось з наших. Місцевий мешканець на умовах анонімності (надівши на себе балаклаву одного з бійців) розповідає на мою камеру, як бойовики зловили його на вулиці через те, що у нього не було документів, і протримали шість днів, примушуючи будувати укріплення.
Заходимо з ним у двір, там якісь гаражі. Колишній бранець розповідає, що сюди перебралися бойовики, втікши з райвідділку, коли по Авдіївці почала працювати наша арта.
Серед цих гаражів досвідчений розвідник Швед миттєво знаходить місце, де катували, а потім убили якусь людину: наручники, багор, на підлозі калюжа крові. «Здесь застрелили человека в голову, - каже Швед. – Из 5,45. Вот гильза. Это произошло вчера в обед. Труп вытаскивали багром».
Полазивши в околицях, ми швидко знаходимо труп місцевого мешканця зі слідами тортур. По обличчю покійного повзають мухи.

**************************
Наступного дня ми на базі. Змонтувала відео з Авдіївки і майже цілий день заливаю його з кав’ярні в Покровському. До мене підходить молода жінка напідпитку:
- Ты почему так одета? (Вся моя форма випрана, на мені старі штани «вудланд» і безрозмірна футболка неідентифікованого кольору камуфляжу).
- Тому, що я служу.
- Где?
- У Добровольчому Українському корпусі.
- Мой муж тоже служит, но он не одет так, как ты. Я понимаю, вы*бнуться захотелось…

Виявляється, її чоловік служить у бойовиків, в батальйоні «Восток». Каже, що теж хотіла б там служити, але не взяли через маленьку дитину. Її, як і мене, звати Олена. Доводить, що у «ополченців» не було зброї, їх просто ні за що почали вбивати. Договорити не вдалося - приїхав Швед і мене забрав.

Мені дзвонить Перший, просить, щоб ми скоріше поверталися - на базі буде гулянка! Каже, ми заслужили. Радить перевдягнутися у щось гарне. Дізнавшись, що нічого, крім форми, у мене немає, пропонує гроші, щоб я купила собі сукню. Відмовляюся - гарну сукню за годину, тим більше, в селі не купиш.

Ввечері у нас дискотека! Здоровезний бородатий командир розвідників Шершень перевдягнувся бабою, підклавши під тільняшку величезні «груди» і закутавшись у простирадло замість спідниці. Всі з ним танцюють і фотографуються. Ближче до вечора приїжджають справжні дівчата, це місцеві школярки - гарненькі, причепурені, сором'язливі. Командири пильно стежать, щоб ніхто з хлопців їх не скривдив і не дозволив собі нічого, крім танцю з ними. За годину-півтори дівчат розвозять по домівках, і починаються пиво і «дикі танці». Перший танцює разом з усіма. Шершень, який вже позбувся «бабського» образу, знову герой вечірки. За кілька днів він загине в бою.

********************************

Comments:


Сторінка 1 з 2
<<[1] [2] >>
sashaa007 at 2019-07-30 16:45 (UTC) (Посилання)
бандеро-фашисты оккупировали авдеевку

https://www.youtube.com/watch?v=UmcXvt5p4Vk&t=112s
Alexey Boyko
Alexey Boyko at 2019-07-30 20:44 (UTC) (Посилання)
Ты - тупой уебан-русофашист. Бандеровцы - это дедушки по 90+ лет. Они не могут никого оккупировать.
alxim_kirov
alxim_kirov at 2019-07-30 17:06 (UTC) (Посилання)
Мдя..по-диагонали..
Капелан освящает оружие..
Понятно, что к богу украинский капеллан отношение не имеет
Вольф руководит
Боец с позывным "Фашист"
Я вот почему-то уверен, что в 1 и 2 корпусах ЛДНР нет ни одного с позывным "Фашист" .

Командир переодевается в бабу..Дебилы радуются, никому не тошно..Пиво и дикие танцы..
Где-то мы такое уже видели.
Кино про захват авианосца с Стивеном Сигалом..Там тоже пиво, дикие танцы и дебил-старпом в женском прикиде с ватными грудями.

Настолько всё логично на этой украинской гражданской ...





Edited at 2019-07-30 17:16 (UTC)
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2019-07-30 17:18 (UTC) (Посилання)
Хоть выкладывай на русском специально для Вас, блин.

Я себе с большим трудом представляю фашиста с позывным Фашист :)
Того парня я почти не знала, ничего сказать о нем не могу, но обычно такие позывные возникают, когда кто-то скажет: "Ну, ты фашист!" (например, заставил подчиненных бежать 10 км или вкалывать под дождем).

Несколько дней назад за окном женщина кричит: "Гитлер, иди домой, сволочь!". Я думала, это немецкая овчарка или черно-белый кот с пятнами, как усы и челка у фюрера. Оказалось - непослушный ребенок, она его за ухо домой вела :)

А насчет танцев и прикида - по-моему, так любые солдаты на любой войне оттягиваются. Только в героических сагах об этом не пишут :)

Edited at 2019-07-30 17:24 (UTC)
alxim_kirov
alxim_kirov at 2019-07-30 17:30 (UTC) (Посилання)
А гражданского-то ведь правосеки застрелили.
Никто его из ополченцев не пытал.
Ярош-то соврал про пыточную..
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2019-07-30 17:35 (UTC) (Посилання)
Я была в группе, первой входившей в Авдеевку, и лично нашла пыточную и этот труп. На момент обнаружения он был мертв около суток.
Чистые лапы, горячее сердце...  ;-))
kotleopold77 at 2019-07-30 18:29 (UTC) (Посилання)
------ большинство фронтовиков академиев не кончали, это реальность, что поделать. ------

Я не дождался Вашего ответа, Елена, когда у меня возник вопрос, откуда Вы пишете. Всегда, когда начинается диалог на эту тему, Вы почему-то резко пропадаете. Мне надо начать сравнивать Ваши посты со временем Ваших появлений в Сети? ;-))
sashaa007 at 2019-07-30 22:41 (UTC) (Посилання)
пару недель назад пробежала инфа, что швед на гражданке к бандере отправился, а причину смерти не называли. или бандиты между собой денежки не поделили, или украинские патриоты антимайдана шлёпнули.
Отец Фёдор
Отец Фёдор at 2019-07-31 02:20 (UTC) (Посилання)
Забавно со стороны - "диванщики" всячески пытаются переубедить очевидца, было де совсем не так..
sashaa007 at 2019-07-31 02:49 (UTC) (Посилання)
а ты там был??? я не спорю что бандеро-фашисты оккупировали авдеевку.
krutyvuss
krutyvuss at 2019-07-31 05:34 (UTC) (Посилання)
Дякую!
М. Копрофагафонов
alterfrendlenta at 2019-07-31 08:05 (UTC) (Посилання)

Завдяки тобі, як кажуть

Вітаємо!
samsobipan
samsobipan at 2019-07-31 09:22 (UTC) (Посилання)
> намотуємо чи то три, чи то чотири кола, щоразу повертаючись туди, звідки виїхали.

Якось дивно таке читати. Купа дорослих людей з командирами, розвідниками й картами...
Сподіваюсь, це вам з пікапчика крізь пилюку здалося, а насправді трохи не так було.
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2019-07-31 11:37 (UTC) (Посилання)
Це 14-й рік, тоді майже завжди так було.
J. Petrova
J. Petrova at 2019-07-31 12:25 (UTC) (Посилання)
Місцевий мешканець на умовах анонімності (надівши на себе балаклаву одного з бійців) розповідає на мою камеру, як бойовики зловили його на вулиці через те, що у нього не було документів, і протримали шість днів, примушуючи будувати укріплення.//

как у местного жителя нету документов??
да пригласил бы к себе домой, налил бы там или знакомых позвал, которые бы подтвердили его личность, городок ведь крайне не большой
наверняка это был не местный житель , а правосек, врущий всякое о ополченцах - потому и в балаклаве

Покинуті напівзруйновані блокпости з оголошеннями на кшталт «Нужны матрацы и подушки»//

отличный пример, что ополченцы ничего не грабили в отличии от.
а только просили




Edited at 2019-07-31 12:26 (UTC)
micklecat
micklecat at 2019-08-01 04:15 (UTC) (Посилання)
О, еще одно педрилло, кому из кацапстана виднее)))))))))
Фсб вашу мать, кацапидары, какие ж вы одновременно наглые и тупые!

micklecat
micklecat at 2019-08-01 04:21 (UTC) (Посилання)
А вот про "подвиги" красножопой говноармии! Все в школе учили про "панфиловцев"?))))))))))) Русня тупорылая, кремлёб вашу мать....

Очередной мордорский фейк: «Севастопольские панфилофцы».
В советское время была интересная книжка Игоря Всеволожского «Пещера капитана Немо», о пионерах, помогавших партизанам и подпольщикам.
Герои книги встречают случайно попавшего к ним в село моряка-севастопольца. Пионеры узнают, что он воевал в морской пехоте и с восторгом спрашивают: «Это те, которые с гранатами под танки?!».
В советское время никто не задавался вопросом, откуда дети оккупированного села в донецкой степи могли знать про оборону Севастополя. Зато потом все советские школьники знали историю пятерых моряков, которые остановили под Севастополем два десятка немецких танков, поскольку про них было написано в учебниках. Вопросы о том, как пятеро бойцов во главе с комиссаром Фильченковым, используя гранаты и бутылки, смогли остановить двадцать два немецких танка, уничтожив из них десять, возникали и в советское время.

Далее - у моего друга https://beam-truth.livejournal.com/10208002.html

Ой как кацапня не любит правду... У них при этом лезет пена изо рта и гамно из россии...
J. Petrova
J. Petrova at 2019-08-01 14:40 (UTC) (Посилання)
здравствуй животное, мерзкое нацисткое и гомосексуальное
тебя не видишь - весь день пропал зря
а вот обругаешь - и тяготы жизни уже не такими уж и тяжелыми кажутся

ты практически психотерапевт мерзкая зверушка, не могу ж я ругать окружающих постоянно, а вот тебя... ха ха

Edited at 2019-08-01 14:42 (UTC)
sashaa007 at 2019-08-01 16:22 (UTC) (Посилання)
ну какой же дурак будет радоваться бандеро-фашистской оккупации.



«Вчера, по указанию руководства Авдеевского коксохимического завода уволено 27 сотрудников предприятия по факту их отказа от принудительного участия в торжественных мероприятиях, посвящённых пятилетию занятия военными формированиями Украины Авдеевки, которое официально называется «освобождением»
sashaa007 at 2019-08-01 16:35 (UTC) (Посилання)
вот как украинцы "обожают" бандеро-инфицированных граждан:



В ночь с 31 июля на 1 августа неизвестные разбили могилы и памятники на кладбище в Новоград-Волынском Житомирской области.

Об этом сообщают местные СМИ со ссылкой на Нацполицию и отдел информации и связей с общественностью Новоград-Волынского горсовета, передаёт корреспондент «ПолитНавигатора».

«Утром 1 августа в полицию поступило сообщение от руководителя коммунального предприятия о повреждении надгробных памятников на местном кладбище.

Полицейские начали уголовное производство и устанавливают обстоятельства происшествия.

На месте происшествия работала следственно-оперативная группа Новоград-Волынского отдела полиции. Во время первоочередных мероприятий установлено, что в ночь на 1 августа неизвестным лицом было повреждено 16 памятников – на местах захоронений воинов-АТОшников», – сообщают правоохранители.

Согласно действующему законодательству, такое правонарушение наказывается ограничением или лишением свободы на срок от 3 до 5 лет.

Кроме того, как отмечает местный сайт «04141», накануне в хаотичном порядке на соседнем кладбище также были повреждены 4 памятника на могилах
nikger
nikger at 2019-08-02 03:45 (UTC) (Посилання)
Освободили от кого? От украинцев..
micklecat
micklecat at 2019-08-02 10:36 (UTC) (Посилання)
Вначале было слово: "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!"©.
Потом появилось дело: "Союз Советских Социалистических Республик"©, правители которого в 1922 году официально провозгласили своей целью вхождение всего земного шара в состав Мировой Социалистической Советской Республики. Эти цели никогда и ни от кого не скрывались.
Между делом были открытие первых концентрационных лагерей в РСФСР в 1918 году и создание легендарной душегубки.
Через 11 лет, как реакция Европы на заразу большевизма, к власти в Германии пришла НСДАП.
https://beam-truth.livejournal.com/10213731.html
micklecat
micklecat at 2019-08-02 10:38 (UTC) (Посилання)
...и Белый Человек вздохнул свободно, правда, лишь на короткий исторический период.
Previous Entry  Next Entry