?

Log in

квітень 2017   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Після Савур-могили

Про документальне відео з війни і художні фільми

Posted on 2017.04.13 at 16:08

Comments:


move2winnipeg
move2winnipeg at 2017-04-14 09:29 (UTC) (Посилання)

да да

Вот, кстати, пейнтбол тоже лишил меня иллюзий. Я всегда [погибал] одним из первых.
А игры те очень специфические. Например, прицел дрожит от дыхания, а на бегу соответственно гуляет ппц как. Сам бег не очень быстрый и через 5-10 минут переходит на шаг. В конце каждой миссии показывают ребят, накрытых брезентом - это Джон, это Марк, а это Стивен. А ты вместе с ними бежал, полз через болото, а Марк вообще прикрыл в почти безнадёжной ситуации. Короче, тяжело мне зашла эта игрушка. Слишком впечатлительный.

Вот скриншот для примера:


Ка сейчас помню, за кучкой в центре сидит снайпер. Он грохнет сначала Тейлора, а потом меня. А так - милая картинка, травка, тополя. ;)

Edited at 2017-04-14 09:33 (UTC)
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2017-04-14 09:53 (UTC) (Посилання)

Re: да да

Для такої місцевості між Вами і Тейлором щось замала відстань :) І, можливо, я помиляюся, може, це ракурс такий, але виглядає, що Тейлор перекриває Вам сектор обстрілу.

До речі (для оцінки реалістичності гри), а яка приблизно була дистанція від того снайпера до Вас?

А взагалі, цікаво, я й не знала, що існують такі реалістичні ігри ("прицел дрожит от дыхания, а на бегу соответственно гуляет ппц как. Сам бег не очень быстрый и через 5-10 минут переходит на шаг"). Але мені здається не дуже реалістичним, що в кожному бою є двохсоті, і що на першому ж виході "куля из ближнего лесочка прилетела, и ага". У мене от тижнів два тому було - стоїмо з хлопцем в посадці, нікого не чіпаємо, він поправляє на мені снарягу (у мене РПСка лягла на комір від броніка, і він опинився притиснутим до плеча замість прикривати шию). І от він витягає цей комір з-під моєї РПСки, і тут між нами пролітає куля. Але в мене таке було один раз за три роки війни. Свистіли біля мене кулі, звичайно, але щоб саме так - стояти близько один до одного, і куля чітко посередині - один раз.

Думаю, що не змогла б переживати через загибель комп'ютерних "побратимів". А за того Тейлора теж якийсь хлопець грав? Можливо, просто незлагоджена група, і через це втрати? Там є, взагалі, можливість перед місією гравцям провести бойове злагодження? Якщо ні, то втрати справді майже гарантовані.

У пейнтбол не грала ніколи, він мені не подобається саме через нереалістичність. Страйкбол набагато цікавіше.
move2winnipeg
move2winnipeg at 2017-04-14 10:36 (UTC) (Посилання)

Re: да да

Дистанция 180 метров.
Бойцы - боты, но ими можно руководить - иди к дереву(точке), атакуй точку(врага), залечь, держать позицию. Ну и там по-мелочи - строй, окружение, отступление и тд. Поэтому особенно печально, когда хлопаки гибнут после твоего приказа.
А пулю в первой миссии я схватил, потому что собирался как в Вольфенштейне поливать очередями от бедра. Подошел к противнику метров на 70, вот меня и снесли. Потом я конечно начал залегать и ползать по-пластунски.
Короче, ну его в пень, ту войну. Желаю вам скорейшего завершения. Берегите себя.
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2017-04-14 10:40 (UTC) (Посилання)

Re: да да

Дякую!
seviller [wargaming.net] at 2017-04-14 13:32 (UTC) (Посилання)

Re: да да

>Cтрайкбол набагато цікавіше.

Угу, особенно маклауды в страйкболе добавляют интереса. Причём, как сознательные, так и невольные. Пейнтбол в этом смысле гораздо честнее. Пальнул, увидел как весёлая красная пляма на полспины растеклась -- значит, убил.
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2017-04-14 13:37 (UTC) (Посилання)

Re: да да

Нуу, маклауди особлива тема, куди ж без них :)))
Щось на кшталт побочки.
Але для навчань тактиці пейнтбол не годиться, а страйкбол - саме те.
seviller [wargaming.net] at 2017-04-14 14:00 (UTC) (Посилання)

Re: да да

Тогда уж хардбол ещё более "то". Там и дистанции работы на порядок больше, что добавляет реалистичности, а непередаваемые ощущения от попавшей в жопу свинцовой пульки 4.5мм -- мощный дополнительный стимул обдумывать каждое своё действие.
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2017-04-14 16:02 (UTC) (Посилання)

Re: да да

Згодна щодо хардболу, хоча протюнена страйкбольна зброя теж лупить боляче. І на свої чесні 100 метрів працює. І під шкіру ці кульки залазять, і зуби вибивають. Тільки в нашій команді двом вибило зуби.
J. Petrova
J. Petrova at 2017-04-14 10:01 (UTC) (Посилання)

Re: да да

А так - милая картинка, травка, тополя. ;)//

если вдруг война - на флот надо проситься
побабахали из за горизонта друг в друга - и разошлись довольные :-)
и кормят больше и пеших походов никаких нет


Edited at 2017-04-14 10:03 (UTC)
move2winnipeg
move2winnipeg at 2017-04-14 10:40 (UTC) (Посилання)

Re: да да

Если вдруг война, у нас армия наёмная, пусть они и воюют, а я максимум буду полевую аптеку развёртывать и воду в паровозе кипятить. Меня этому учили. А на фронте я проживу минут пятнадцать, наверно. Я и война невероятно далёкие друг от друга вещи. Я вообще буддист.
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2017-04-14 10:45 (UTC) (Посилання)

Re: да да

У вас там все повністю інше, не мені судити й давати поради.
Якщо професійна контрактна армія в змозі стримати ворога - мабуть, так, хай лише вона й воює. А парамедики на фронті не менш важливі, ніж солдати.

Про "хвилин 15" - впевнена, що це не так. На війні від твоїх військових навичок, злагодженості твого підрозділу тощо залежить десь 50-60% успіху. Решта - випадковість. Бувало таке, що зелені роздовбаї проходили пекло і залишалися цілісінькі, а бувало, що ветерани кількох війн гинули у перші добу-дві.

А щодо буддизму - у нас Лісник такий був, диверсант. Очолював релігійну громаду українських буддистів :)
сергей миронов
сергей миронов at 2017-04-14 20:56 (UTC) (Посилання)

да не

"Бувало таке, що зелені роздовбаї проходили пекло і залишалися цілісінькі, а бувало, що ветерани кількох війн гинули у перші добу-дві"

в первом случае говорят - дуракам везёт (до того момента пока не придёт их черёд - смотрите случай второй!).
во втором случае не исключаю что во многом "заслуга" в гибели "ветеранов нескольких войн" в низком профессионализме всу. такая же обстановка и на той стороне, ничего удивительного. люди опытные, привыкшие рисковать (несколько войн прошли и живы до сих пор!) и понимающие что от них требуют и как нужно делать то что они умеют, могут переоценить свои возможности в данной конкретно обстановке , не адекватно оценить возможности тех на кого служат и вот результат - одни знают как нужно, и что требуется, другие не могут обеспечить и выполнить как следовало , результат - отправка на захоронение к месту проживания тех кто "прошёл несколько войн" и вдруг "оступился" у вас. Ну и ополченцы не сплоховали, этим то терять нечего, отступать некуда, свои дома за спинами, поэтому всё делают не за страх, а за совесть.
Previous Entry  Next Entry