?

Log in

No account? Create an account
листопад 2017   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Після Савур-могили

Берці замість шпильок: як українки на фронті стають снайперами та розвідниками

Posted on 2017.03.08 at 11:22

Comments:


Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2017-03-08 16:05 (UTC) (Посилання)
Нормативи не знаю, якщо чесно, бо то не мій батальйон. Але знаю, що я, на двох ногах, не склала б їх 100%. Там головним було, наскільки я пам'ятаю, пробігти певну відстань за певний час з навантаженням.

Щодо втрати зору - згодна, це найстрашніше каліцтво, мабуть.

Окуляри - це балістичні, захищають очі і верхню половину обличчя від уламків. У мене такі є. Вони незручні, і в бою їх мало хто носить. Але знаю випадок, коли одному нашому бійцю вони врятували очі і зір.
сергей миронов
сергей миронов at 2017-03-08 17:34 (UTC) (Посилання)

первый шок не пройдет?

тогда договаривались чтобы пристрелили, но "эфку" всегда держали при себе и при необходимости приводили в действие гранату, страх быть инвалидом в России во время чеченских многим срывал крышу и поверьте, поводы были
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2017-03-08 17:38 (UTC) (Посилання)

Re: первый шок не пройдет?

Є правило - добивати на виході свого пораненого, якщо поранений не може йти.
Кажуть, що це багаторічне, абсолютно непорушне правило. Так ось, за три роки війни я не бачила жодного разу, щоб воно виконувалось. Тягнуть своїх до кінця, навіть явно помираючих.
Previous Entry  Next Entry