Ви дивитеся bilozerska

квітень 2014   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
На Покрову-2006

Мої сайти і контакти

Posted [sticky post] on 2013.02.07 at 16:38
Перелік моїх тегів
Русскоязычная версия блога (не оновлюється)
English version of this blog (не оновлюється)

Сайт BILOZERSKA.INFO
ІА "ПОРЯД З ВАМИ. Білозерська та Ярославцев"
ФЕЙСБУК: https://www.facebook.com/bilozerska
ТВІТТЕР: https://twitter.com/bilozerska

Мої контакти:
066-748-66-13
o.bilozerska(собака)gmail.com


Увага! До закінчення революції та війни з агресором на блозі діє надзвичайний стан. Усі тролі, всі ворожі і агресивно нелояльні елементи відправляються у бан без додаткового попередження.
Амністія передбачається після повної нормалізації ситуації.

kramatorsk

Шановні друзі!
Почалася війна України з Росією, у якій ми, звісно, переможемо. Інакше просто не може бути.
Але до того, як це станеться, нас чекає певна кількість неприємних, а то й відверто ганебних моментів - коли наші солдати тікатимуть від ворога, а в окремих випадках переходитимуть на його бік.
Пишу це для того, щоб ви, почувши такі звістки, не впадали у паніку, у відчай і не сипали прокльони на адресу нашої армії.
Ці явища тимчасові.


Відбуватиметься це тому, що:
по-перше, початок війни - це такий особливий період, коли у свідомості солдата ворог є ворогом лише в теорії. Він ще не спалив хату того солдата, не вбив його близьких чи знайомих, не вбив друзів, пліч-о-пліч з якими солдат воював. Відповідно, у солдата ще нема тієї ненависті, яка пересилює його природне небажання вмирати. Як ви розумієте, такий стан швидко минає.

по-друге, солдат ще не знає правил гри. Він не впевнений, чи не віддадуть його під суд, якщо він, приміром, відкриє вогонь по людях, які не пропускають бронетехніку. Дуже скоро всі правила з’ясуються.

По-третє, необстріляний солдат, солдат, який ніколи ніде не воював - елементарно боїться. Але це не означає, що він боягуз. У переважної більшості цей страх щасливо минається з надбанням досвіду. Тобто, він не зовсім минає, жити хочуть усі, але солдат вже не тікає панічно в кущі, почувши постріли, а приймає бій.

От дивіться. У Москві, на Болотній, якщо мені не зраджує пам’ять, мітингуючі розбіглись після кількох світлошумових гранат, кинутих поліцією. Порівняйте це з поведінкою наших хлопців на Грушевського у січні і на Майдані у лютому.
Звідки така різниця? При всій повазі до нашої нації, я не думаю, що українець генетично набагато сміливіший за росіянина. І причин цієї різниці бачу дві: по-перше, на Болотній протестувала переважно московська інтелігенція і так званий середній клас, а у нас значну частину Майдану складали все-такі прості дядьки, багато до чого звичні, а серед тих, що беспосередньо билися, було багато хлопців, які пройшли вишколи у патріотичних організаціях. А натовп, побачивши, що вони не тікають, і собі не розходився.
По-друге, у наших, на відміну від москвичів, був час ЗВИКНУТИ до цих гранат. Кілька годин 1 грудня на Банковій. Потім кілька днів на Грушевського у січні. І вже потім - кульмінація - ніч на 19 лютого на Майдані.

Я відчула це на власній шкурі. На Банковій мене не було - не з власного бажання, так сталося. На Грушевського знімала бої, і робити це, кажу відверто, було стрьомно - можливо, через відсутність засобів захисту, але скоріше з незвички. Коли 22-го "Беркут" побіг бити людей, я забула про професійний обов’язок і втікала разом з натовпом. Передивляючись зйомки тих днів, по ганебній якості деяких з них бачу, що тоді в мене елементарно тремтіли руки.
Так ось, через неповний місяць у Маріїнці та на Інститутській ніякого страху вже не було. Це підтверджується і суб’єктивним відчуттям, і якістю відзнятого.

Росіяни постійно десь воюють. У них то Чечня, то Дагестан, то в Грузію влізуть, то в Крим. Вони звичні. А в нас - мирна країна, ми завжди жили самі й не заважали жити іншим. За це платимо відсутністю бойового досвіду.
Певніше, люди з бойовим досвідом є й у нас, але влада боїться їх озброювати і задіювати у цій війні, щоб не повернули зброю проти неї. Погодиться, мабуть, коли ворог буде на підступах до Києва :(

І ще одне. Для того, щоб наші силові структури належним чином били "зелених чоловічків" і гнали їх з нашої землі, ПОТРІБНІ ЗАГОРОДЗАГОНИ. Але не для українських солдат, а для нашої влади. Усі, хто не задіяні безпосередньо у військових діях і допомозі армії, мають безперервно тиснути на владу.
Вимоги відставки зрадників і озброєння ополченців, погрози - у разі бездіяльності - штурму кабінетів можновладців і викидання їх звідти за шкварник - усе згодиться. (Згадайте, що аеродром у Краматорську звільнили від загарбників лише після того, як вночі народ ледь не захопив Раду). Вони мають боятися власного народу більше, ніж Путіна і його "зелених чоловічків". Щоб не розслаблялися, сволоти, і не здавали країну.



Для тих, хто розуміє англійську. Швед і канадець, активісти Майдану, які брали участь у поїздці до Харкова на Марш Єдності 12 квітня, розповідають англійською про побиття "Беркутом":


DSC00003

Частина активістів, які 12 квітня їхали з Києва у Харків, щоб взяти участь у марші за єдину Україну і на межі Полтавщини і Харківщини були жорстоко побиті екс-"Беркутом" і "Соколом", дісталися Києва і звернулися до лікарні швидкої допомоги.

До вашої уваги - фото побитих активістів, зроблені нашим кореспондентом Дмитром Сірковичем. Незабаром ви зможете побачити відео-інтерв’ю з ними.

UPD. Для тих, хто розуміє англійську. Швед і канадець, активісти Майдану, які брали участь у поїздці до Харкова на Марш Єдності 12 квітня, розповідають англійською про побиття "Беркутом". Трохи пізніше буде розповідь українських хлопців.



ДИВИТИСЯ ФОТОCollapse )

Мала сьогодні о сьомій ранку їхати разом з київськими активістами висвітлювати Марш Єдності у Харкові, не поїхала через бронхіт. Як нещодавно стало відомо, їх усіх на межі Полтавщини і Харківщини спакував розформований "Беркут", озброєний автоматами. Хлопців і чоловіків при цьому нещадно побили. Міліція повідомила, що начебто вони везли з собою коктейлі Молотова, шоломи і бронежилети.

Щойно ми отримали СМС від одного з активістів: "Підкинули гору пістолетів і коктейлів. Повне кидалово. Ні х...ра такого сто відсотків не було. Близько сотні людей досі в автозаках на кордоні областей. Багато сильно побитих. Авто розбиті. Везтимуть на Полтаву".

А в Слов’янську та інших містах - зелені чоловічки. В одного на фото гвинтівка, яка може бути у військовослужбовця ЗС РФ, але не може бути у захопленій зброярці райвідділу.

Підлеглі Авакова, як бачимо, виконують лише ті його накази, які збігаються (мабуть, випадково) з інтересами зрадників. Наприклад, роззброюють озброєних громадян, причому лише тих, що виступають за територіальну цілісність України і завідомо не стануть відстрілюватись від ментів, щоб не грати на руку Путіну.

Хлопці, як не прикро, але часи пластикових шоломів і саморобних коктейлів минули.

10 квітня у прес-центрі Майдану відбулася прес-конференція лідерів "Білого Молота", координатора КВП Миколи Коханівського і начштабу ГО "Національна гвардія" Володимира Волкова на тему "​Сашка Білого вбили. Зараз Горан під прицілом Авакова?".


Відео буде доступне за кілька хвилин

РЕЛІЗ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ:

10 квітня 2014 року о 14.00 в Інформаційному Просторі «MAIDAN PRESS CENTER» (вул. Хрещатик 7/11, 2ий поверх) буде проведено прес-конференцію з приводу політичних репресій щодо провідних ідеологів Майдану. Організатором прес-конференції виступає Національна Гвардія України.

Влада змінилася, але провладні методи залишилися незмінними. Владислава Гораніна можна справедливо вважати першим політв’язнем нової влади. Він засновник «Білого молота» - організації, що була створена навесні минулого року і покликана боротися з корупцією та торгівлею наркотиками на вулицях України. У грудні 2013 року Білий Молот став одним із співзасновників Правого Сектору. Але після того, як Дмитро Ярош повідомив про те, що він йде у політику Білий Молот знову відокремився.
Після відмови Гораніна (Горана) високопосадовцям зайняти посаду в складі громадської гілки МВС, після відмови йти на компроміси з новою владою, його було ув’язнено з фабрикуванням справи по розстрілу працівників ДАІ на Броварській трасі.

Горана було заарештовано безпідставно та з порушенням норм законодавства. Було проведено обшук, під час якого з його дому було викрадено особисті речі та документи. Під час затримання, юнака катували, не допускаючи його адвокатів. Горан отримав тяжкі пошкодження від побиття, а саме: закриту черепно-мозкова травму, йому вибили зуби, пробили барабанну перетинку вуха та відбили нирки. Владислав був катований правоохоронцями за активну громадську позицію на Майдані, вже при новопризначеному міністрі Внутрішніх Справ. Апеляційний суд звільнив Гораніна, не вбачаючи його причетність до злочину. Генпрокуратура заявила, що не визнає рішення Апеляційного суду, і не маючи законних важілів впливу, не соромиться погрожувати активісту Майдана.

Владислав Горанін, Антон Бондаренко (співорганізатор та координатор «Білого молота»), Микола Коханівський (лідер Комітета Визволення Політв’язнів) та Володимир Волков (Начальник штабу Національної Гвардії України) детальніше розкажуть вам про ситуацію, у якій перебувають постраждалий та його однодумці.

Учасники прес-конференції знають, що перебувають у «списку на ліквідацію» і готові розповісти яким чином влада відволікає увагу від розслідування злочинів проти активістів Майдану, зокрема «Небесної сотні».
Невже Майдан проливав власну кров аби нічого не змінилося?

ФОТО З ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇCollapse )

DSC03791

Як відомо, 9 квітня, після двох візитів озброєної міліції, активісти Майдану, зокрема, люстраційний комітет "Ніколи знову", змушені були залишити офіс Компартії на Борисоглібській, зайнятий ними під час революції.

Перед тим, як піти, активісти, зокрема, свободівці, спалили на багатті, розкладеному просто під балконом офісу, всю комуністичну символіку, знайдену в офісі. А пізно ввечері будівля чомусь загорілася...

Фото і відеорепортаж журналіста ІА "Поряд з вами" Дмитра Сірковича.






ФОТОCollapse )



Виступ Андрія Пастушенка на прес-конференції Владислава Гораніна, Миколи Коханівського та інших виявився безцінними спогадами безпосереднього учасника про початок Майдану, про його перші дні, про виникнення Правого Сектору і його конфлікти з "офіційною" опозицією... Ця розповідь обов'язково має зберегтись для історії.

(с) Олена Білозерська, ІА "Поряд з вами"
10.04.2014 р.

chay1Коли на сході України почалися шабаші зрадників, Юлія Тимошенко вилетіла у Донецьк. З побаченого вона зробила висновок, що мешканці міста не підтримують "сепаратистів".
"Це мирні, спокійні донеччани, які в ста метрах від ОДА прогулюються, в тому числі з маленькими дітьми, ведуть себе спокійно. Місто мирне, спокійне, налаштоване жити нормальним життям", - заявила Тимошенко.

У жодному разі не хочу сказати, що донеччани підтримують отих зрадників, але вважаю, що те, що побачила Юлія Володимирівна, не свідчить взагалі ні про що. Тому що в Києві біля Майдану було те саме.
У дні найзапекліших боїв відходиш на сто метрів від Майдану, а там половина киян вже мало що знає, живе звичайним життям. На Володимирській гірці, просто над Європейською, молоді мами вигулюють немовлят у візочках. Від’їдеш на кілька зупинок метро - там взагалі про Майдан нічого не почуєш.
Майдан торкнувся УСІХ, чи значного відсотку, киян не раніше, ніж по місту розбрелися тітушки і почали нападати на людей, автівки, кіоски. Тоді люди аж десь на Борщагівці й Оболоні почали об’єднуватись у народні дружини і відловлювати тих тітушок.

При всьому цьому - кожен, хто був на Майдані, знає, яку велетенську, безцінну допомогу щодня надавали кияни. Звідкілясь же вони бралися. Просто місто аж дуже велике. У ньому є місце багатьом світам, які майже не перетинаються. У Києві вистачило киян, які буквально витягли на своїх плечах Майдан. І вистачає киян, і їх значно більше - яких Майдан взагалі ніяк не торкнувся.

Претензій до Тимошенко в даному разі нема і не може бути - коли все це відбувалося, вона сиділа в тюрмі і цього феномену не бачила. І пост взагалі не про неї, і навіть не про донеччан. Пост про киян. Про тих киян, які щиро вірили й вірять, що якщо вони кияни і навіть живуть або працюють неподалік від Майдану, то вони щось про нього знають.

Ці люди або зовсім не були на Майдані, або швидким кроком проходили повз нього у справах, або у вихідний день (мирний, ясна річ) годинку прогулялися Майданом і сфотографувалися на тлі барикад.

Проблема не в тому, що вони де-факто не були на Майдані і не підтримували його. Проблема в тому, що у них є родичі на сході й на півдні України, а можливо, і в Росії. І потім ці родичі, в живих розмовах і в Інтернеті, на повному серйозі розповідають про "беззбройний Беркут", "чайок з наркотиками" та іншу маячню, посилаючись на те, що вони вірять своїм родичам, які живуть у Києві, а не якимсь незнайомим "проплаченим бандерівцям".

А ті родичі, щодня, можливо, буваючи по роботі в сотні метрів від Майдану, знають про нього те саме, що їхні близькі у Росії - тобто, те, що показували російські канали. При цьому вони переконані, що територіальна близькість до Майдану дає їм якісь реальні знання про нього. І в тому самому переконані їхні співрозмовники.

Насправді ж правдиве знання дає лише перебування, тривале й неодноразове, в епіцентрі подій. І поза епіцентром теж.

Маленький приклад. У січні, коли йшли бої на Грушевського, в готелі "Україна" на Майдані жило багато іноземних журналістів. Здавалося б, вони знаходились гранично близько до подій, більше того - вони й оселилися там не просто так, а з метою бути якомога ближче. Так ось, на Грушевського було перемир’я, а зі сцени Майдану показували фільми про війну, з пострілами і вибухами. І кілька разів, почувши це, журналісти в готелі підривалися і бігли на Грушевського, бо думали, що "почалося". Хтось, напевно, і в своє агентство встиг передати, що на Грушевського поновилися бої.

З моєї квартири було чутно вибухи на Грушевського. По них я доволі впевнено орієнтувалася, коли "почалося" і треба бігти туди. Але й мене кілька разів підводили салюти, феєрверки та інші сторонні звуки.

Коротше, люди, в кому ще залишилась краплина здорового глузду: не вірте у розповіді киян просто по факту, що вони кияни. Тим більше, не вірте тим, хто каже: "У мене дядько в Києві, я все знаю". Вірте тим, хто реально був на Майдані. Їх дуже легко відрізнити: вони знають багато дрібниць і подробиць, які завжди чомусь ідуть врозріз з Вашими, отриманими зі ЗМІ, уявленнями про Майдан :)

На Покрову-2006

Зрадники

Posted on 2014.04.08 at 12:54
zradnyky
Фото Ліга.нет

Є щось глибоко символічне і справедливе в тому, що оці ось, які приїздили зі сходу у Київ тітушничати (в тому числі викрадати і вбивати людей) і закликали Януковича провести "антитерористичну операцію" проти Майдану, самі отримали сьогодні антитерористичну операцію.
На жаль, щось мені підказує, що сидіти належну кількість років вони не будуть. Випустять. Обміняють, наприклад, на звільнення будівель, як було під час Майдану, і здачу зброї.

Між тим, їхня посадка і відсидка - принципове питання. Ті, що з українським громадянством, мають довго сидіти. Тих, що з російським - я розумію, що вони профі і не залишаються у захоплених будівлях, які ось-ось почне штурмувати спецназ, а запускають туди місцевих - все-таки слід постаратися виловити і просто тримати під вартою - на обмін, коли захоплять когось із наших у Криму.

І припиніть називати їх сепаратистами. Це шотландці сепаратисти. Чи чеченці. Це ті, які хочуть відокремитись від великої держави і побудувати на своїй історичній землі власну маленьку.
А генерала Власова як тільки не лаяли, але ніхто ще не додумався звинувачувати його у сепаратизмі.

Вони не сепаратисти. Вони звичайні зрадники. Так і мають називатися.
Бо за що вони борються? За те, щоб існували окремі Харківська чи Донецька держави? Чи, може, за те, щоб у Донецьку чи навіть у Києві змінилася влада, яка чимось їх не влаштовує, як боролися ми на Майдані?
Зрозуміло, що ні.
Вони просто намагаються забрати в України частину територій і віддати їх Росії. Роблять це на російські гроші, отримуючи вказівки від російських спецслужб. В разі чого - втікають до Росії, а потім повертаються.

Місцеві менти і прикордонники, судячи з усього, у більшості своїй такі самі зрадники. Треба усіх заміняти вихідцями з центру України.

А ще - не можна пускати до них на переговори нардепів і всіляких Ахмєтових. Це ж піднімає їхній статус у їхніх очах. Кияни, а особливо громадські активісти, надивилися на політиків і не реагують на них як на якихось небожителів. А там, на сході, все по-іншому. Там, якщо до зрадників, що захопили ОДА, приходить на переговори Ахмєтов, вони казна-що про себе починають думати. А нардепи при цьому просто піаряться. Тому - переговорник має бути не вищий за капітана міліції. І переговори вести лише про умови здачі.

А ще - перепрошую за штамп, але досить брехати. Пишуть, що харків’яни були впевнені, що Янукович вже у Донецьку. А чому? Бо наші любі силовики, і ЗМІ з їхньої подачі, постійно брешуть - наприклад, що ОДА вже звільнено, коли її зовсім не звільнено, і т.ін. Якщо після цього ті самі джерела кажуть, що Янукович зовсім не в Донецьку, а в Ростові-на-Дону, їм не вірять.

Я впевнена, що цього разу все закінчиться добре, усі зрадники будуть частково вигнані, частково виловлені, і Україна збереже контроль над східними кордонами.
Але якщо не будуть зроблені висновки, то 9 травня, на хвилі "патріотизму, антифашизму і путінізму", "дєдивоєвалє с фашистами", "дошлі до Бєрліна, дойдем і до Кієва", вони полізуть знову. І тоді вже ми їх без крові не зупинимо.

Отже, треба завчасно ПЕРЕКРИТИ КОРДОНИ, причому саме прикордонниками, а не хабарниками, і зміцнити міліцію на сході (так висловлюються наші керівники, у перекладі українською це означає замінити майже поголівно). І, не чекаючи, поки зрадники зберуться у великій кількості і почнуть щось захоплювати і проголошувати, по одному позахоплювати їх самих і проголосити їм усе як слід. А правозахисники цього разу нехай зрозуміють: це не інакомислячі, це не люди, переслідувані за їхню позицію, відмінну від позиції діючої влади. Це зрадники і державні злочинці. І судити їх слід не за сепаратизм, а за державну зраду.

Kohanivskij

Такий заклик Микола Коханівський зробив на своїй сторінці у Фейсбук.
Наводимо текст повністю:


Друзі, вчора Революційний комітет Майдану організував на Майдані толоку, позаяк вважаємо, що Майдан не має права розходитись, бо практично жодне завдання, яке ставила перед собою Революція Гідності, не виконане.

Люстрації немає, політв’язні ніби на свободі, але всі на гачку - реабілітація соботується, політичні вбивства та політрепресії вже нової влади продовжуються, ніхто з корупціонерів, ментів, беркутів не покараний - навпаки, вони зростають у званнях.

Отже: "новій владі" вже не потрібен Майдан і вони роблять все, щоб Майдан розійшовся, провокують, як у випадку з Орестом (стрільба біля Європейської площі), напад на готель "Козацький", де мешкали активісти "Патріоту України". Обмежують (а часом і зовсім обрізають) підвіз води, харчів, дров на Майдан, гальмують вивоз біотуалетів, все робиться, щоби створити негативну "картинку" для ЗМІ.

Нам зрозуміло, що Майдан має свої проблеми, як сказав А. Македонський, "...якщо військо не воює, воно розкладається". Але попри всі труднощі Майдан має стояти і не розходитись принаймні до 25 травня. Тому була створена громадська ініціатива Ревком Майдану.

Перше, ми нікого не очолюємо, ми вирішили робити те, що можемо. Відповідно, почали з наведення елементарного порядку, вчора зробили толоку, звісно, не змогли все прибрати за один день, тому будемо продовжувати подібні заходи.

Друге, ми не розбираємо барикади, хоча вчора ми розібрали найбільш засмічену барикаду (антисанітарія там зашкалювала) біля стели, натомість привезли хлопцям 4 ЗІЛи піску й мішки, патріоти-самооборонці збудують нову за всіма правилами "фортифікаційного мистецтва". Тобто, вся ця наша робота направлена на те, щоби в чистоті та порядку зустріти Великдень, щоби не кричали різноманітні вороги, що Майдан - збіговисько маргіналів й безхатченків.

Друзі, поки Майдан стоїть, у нас є важелі впливати на владу, я це бачу у всьому, бо працюю як громадський діяч у двох Комітетах ВР і кругом відбувається саботаж, всі постійно брешуть, тільки Майдан цих чинуш ще стримує.

Революція Гідності має перерости в Революцію Справедливості, програма мінімум якої - люстрація, жорсткі покарання винних у вбивствах, корупції, бєспредєлі, політрепресіях, здачі Криму, перевибори ВР, заборона КПУ та Партії Регіонів.

Мій заклик простий: українці, не йдіть з Майдану! Борня Триває!

separatisti

Узяти 30 чоловік кримського "Соколу" - тих самих, що убивали Сашка Білого, коли чомусь не казали про те, що "ситуація повертатиметься під контроль без крові" (с), дати їм автомати і хай стріляють чергами поверх голів. Обов'язково всі 30, щоб ніхто не подумав, що то в одного нерви здали.
Сепаратисти і повтікають, як і личить усім проплаченим.

Бо інакше доведеться думати, що Путін воює з Україною тими ж методами, що Буш із Саддамом Хусейном: методом підкупу його генералів.



Останнє з історичних відео, яке я мала намір перемонтувати, щоб лежали у мережі максимально повні і в максимально можливій, як для моєї камери, якості. Як завжди - щось виправила, щось додала - хай зберігається для історії.

На Покрову-2006

Без лідера

Posted on 2014.04.04 at 20:46
Ми звикли дорікати країнам Заходу за недостатньо швидке, масштабне й ефективне введення санкцій проти Росії після її вторгнення у Крим.
Але яке моральне право ми маємо казати щось про Захід, якщо сьогодні перший віце-прем’єр України Віталій Ярема заявив, що скорочення співпраці з Росією у сфері ВПК буде відбуватися поступово, бо різке припинення співпраці обернеться серйозними втратами для української економіки.
Так і сказав.

В розпал українсько-російського протистояння мені прибув розпачливий лист. Батько однієї дівчини, спеціаліст в галузі ракетного будування, відбував у відрядження до Росії – працювати на тамтешньому оборонному заводі. Автор листа був у шоці, не розумів, як так можна і що з цим робити.
Я переслала листа кільком знайомим нардепам. Відповіді не дочекалася.

А й справді – що тут зробиш? Закриття великих заводів = автоматичне поповнення лав мітингуючих сепаратистів. Так і уявляю собі: виходять Яценюк з Турчиновим, такі зібрані і підтягнуті, вдягнені у військове: “Співвітчизники! Нас чекають нелегкі часи. Ворог на порозі! Маємо затягнути пояси і вистояти”. А народ скажено аплодує і біжить писати заяви на звільнення з підприємств, які співпрацюють з Росією.
Ага. Зараз.

Лідера в нас нема, он воно що. Такого, який Скаже, і йому повірять, і сліпо підуть за ним, бо серцем відчують, що він не криса. І затягнуть пояси, і годуватимуться з землі, як у 90-і, і створять фронт і тил, за зразком Майдану, але на всю країну, і врятують національну честь і гідність.

Коли на Майдані беззбройні на автоматників і снайперів лізли – це ж була народна стихія, взагалі без лідера.
А якби був?..



Це той слідчий, який проводив у мене обшук і вилучав комп’ютери, фото- та відеотехніку і всі носії інформації, а потім кілька разів тягав на допити. І невідомо, чим би це скінчилося, якби не допомога таких прекрасних людей, як адвокат Сидір Кізін, нині губернатор Житомирської області від ВО "Свобода", Оксана Романюк, нині виконавчий директор ІМІ, Андрій Мохник, нині міністр екології, Євген Захаров, який ще буде омбудсменом, неймовірна кількість журналістів, які піднімали бучу, активістів, які стояли під відділком, поки мене не відпустили (хай пробачать мені ті, кого не згадую тут): отець Олесь Чумаков, Вікторія Омельченко, Олександр Місюра, Тетяна Близнюк, Ганна Сінькова, Богдан Тицький та інші. Це народні депутати Андрій Павловський, Леся Оробець (нині кандидат в мери Києва), Юрій Сиротюк, нинішній голова РНБО Андрій Парубій та інші.

На відео слідчий Дмитро Цуркан вибачається перед українським народом за те, що вів справи проти патріотів.
Це через цього пана я досі, вже три роки, встаючи від комп’ютера, автоматично витираю куки і всю історію. І не тримаю фото- та відеоархів, через що змушена відмовляти людям, які часто просять у мене старі фото.

Шкода тільки, що насправді він навряд чи звільниться.

Pryhno-ne-bahtiyarov
Фото з сайту Служби Безпеки України. На фото затримують Дмитра Прихна

Пише журналіст ІА "Поряд з вами" Дмитро Прихно:

Часто дивуєшся, як доля розкидує по різні боки барикад, як вчорашні вороги стають політичними побратимами, а вчорашні друзі стають найзапеклішими ворогами. І як часто саме зовнішньополітична ситуація змінює те, на якому ти боці. Так було й у мене.
З 2005 по 2007 роки, поки, на мою думку, існувала загроза НАТО, я був серед противників вступу України до НАТО. Сьогодні ж, з 22.11.2013, коли з’явилася загроза вступу України до ТС та ЄЕП, з першого дня революційних подій я всіляко підтримував бажання української політичної нації жити незалежно. Незалежно від Росії. Багато куди на Майдані мене пускали й без акредитації. Просто тому, що знали.

Але з тих, антинатовських часів моєї біографії залишилось декілька контактів - людей, з якими просто цікаво спілкуватись, аналізувати геополітичну, політичну й економічну ситуацію в країні. Серед таких людей й Олег Георгієвич Бахтіяров.

Тому, коли вчорашня опозиція взяла владу у свої руки, а життя потроху почало стабілізовуватись, я подзвонив Олегу Георгієвичу і виявив бажання зустрітись, обмінятись враженнями. На моє здивування, його позиція була не такою проросійською, як завжди. Йому, з одного боку, було шкода Російську Імперію, але, з іншого, було цікаво спостерігати за народженням Української Нації.

Трохи пізніше Бахтіяров став ініціатором створення дискусійного аналітичного клубу, метою якого було якомога краще зрозуміти процеси, що відбуваються в Україні та пов’язані з нею. Оскільки мене завжди цікавила аналітика та розуміння процесів, то я залюбки прийняв пропозицію взяти участь у роботі цього клубу, останнє засідання якого відбулося 30 березня.

31 ж березня Олег Георгієвич подзвонив мені і запропонував приїхати під Верховну Раду, де має відбутися якась видовищна акція. І сказав, що мені як журналісту це має бути цікавим, що кілька посадовців можуть отримати яйцем в лоб. Мені це було насправді цікаве. Початися все мало о 12:00. Приїхав я о 12:15. Біля Ради побачив кілька десятків людей, схожих на представників самооборони майдану, вдягнених у бронежилети та з бітами. Тоді я вирішив і сам вдягнути бронежилет, для чого повернувся до машини, взяв його та каску і повернувся назад. Де й зустрівся з Олегом Георгієвичем.

ДАЛІCollapse )

kollazh-timoshenko-poroshenko

Наближаємось потроху до президентських виборів.
Думаю, для всіх розклад по кандидатах став несподіванкою. Готувалися до одного, а отримали зовсім інше.

Був проросійський бандюк і крадіюга Янукович і проти нього Три Богатирі - Кличко, Яценюк, Тягнибок. Найголовніше, чого ми від них вимагали - єдиний кандидат у першому турі.
Вони, окрім Кличка, не хотіли цього. Та й Тимошенко була проти. Не помилилась, як бачимо: якби вони тоді домовились, цим єдиним був би Кличко.

Ми, як порядні люди, збиралися у першому турі голосувати кожен за свого кандидата, а в другому - за того, хто вийде проти Януковича. Передбачалося, що це буде Кличко, як найбільш рейтинговий, до того ж, його підтримував Захід.

Особисто я була не проти Кличка-президента. Непоганий проміжний варіант на 5 років, а чому ні?

Юлії Тимошенко у цих розкладах не дуже-то й було місце. Хоча було зрозуміло, що Три Богатирі саме тому й не домовляються заздалегідь про розподіл повноважень (Президент-прем’єр-спікер), що існує ще вона. Але про Юлію Володимирівну так рідко згадували, і в основному лише як про жертву, причому не завжди зі щирим співчуттям, дехто з іронією - мовляв, скільки вже можна - що особисто я вважала, чесно кажучи, що її максимум у ситуації, що склалася - бути відпущеною з тюрми новим президентом (або Януковичем перед самими виборами, щоб заплутати ситуацію), пройти довгий курс лікування за кордоном, після чого стати прем’єром при президенті Кличку.

Петро ж Порошенко, людина, яка взагалі де-факто не була в опозиції (міністр в уряді Януковича) - максимум, мер Києва. Як серйозного кандидата у президенти я його взагалі не розглядала.
І коли бачила у різних ЗМІ рейтинги, де Порошенко набирав найбільше, одразу розуміла, що вони Порошенком і проплачені.

А тепер він заплатив не лише за рейтинги - він заплатив за Кличка. А потужна Юля вийшла з тюрми, топнула ніжкою - і де всі Богатирі поділися?

Я розумію, як і чому це сталося. Сили, які підтримували Кличка, в тому числі, в Європі, розглядали його як зброю проти Януковича. Адже вони чимось схожі: обоє здоровезні, не особливо балакучі, фактурні чоловіки. Але Кличко - молодший, привабливіший і є відомим на весь світ чемпіоном, а не бандитом, як Янукович.

Проти Януковича Кличко мав дуже великі шанси. Але випусти його на теледебати проти Тимошенко - і він матиме приблизно такі ж шанси на перемогу, які мала б вона проти нього на боксерському рингу.

Тому відбулося переформатування. Проти Юлії тепер буде Порошенко. Кличку, вочевидь, дадуть мера Києва. Що мені зовсім не подобається. Президент Кличко - це нормально, а мером має бути не той, хто найвідоміший в світі, а той, хто краще потягне господарську роботу. Цього разу у мери Києва йдуть багато гарних людей, яких я поважаю, знаю особисто і бажаю їм всіляких успіхів у житті і політичній кар’єрі. Але підтримувати як мера буду саме Лесю Оробець - просто тому, що вважаю, що з неї вийде кращий мер (саме мер), ніж з інших претендентів.

Попереду важкі часи. Буде дуже тяжка економічна ситуація. Керрі з Лавровим домовляються про збільшення прав регіонів. Яценюк із цим, схоже, згодний. А тепер подумаємо, чим може закінчитися це "збільшення прав регіонів", коли у нас почнуться неминучі економічні труднощі, а Росія пообіцяє вдвічі збільшити пенсії пенсіонерам і зарплати правоохоронцям.

Обама, хоч і не дотягує до таких президентів, як Рузвельт чи Рейган, все-таки переграв Путіна. Росія отримала необхідність годувати Крим і необхідність протистояти всьому світові - нову холодну війну, а Штати отримали можливість продавати сланцевий газ у Європу (європейці ніколи б не почали будувати дорогущі термінали для нього, якщо до них просто по трубах іде російський газ).

Все це, звісно, вирішувалось і продовжує вирішуватись за нашою спиною і за наш рахунок. Приблизно так само, як і те, хто буде нашим наступним президентом.

Отже, в першому турі все буде нормально, кожному є за кого голосувати. У другий, скоріше за все, виходять таки Тимошенко і Порошенко. Ви вже вирішили, за кого голосуватимете?

IMG_7227

27 березня о сьомій вечора на Майдані зібралося позачергове віче, ініційоване кількома громадськими організаціями і рухами, серед яких Правий Сектор, Самооборона, Автомайдан та інші.
Головна повістка дня - відставка Авакова, хоча й до деяких інших представників нової влади у людей накопичились, м’яко кажучи, питання.

Людей зібралося, як для вечора буднього дня, несподівано багато - кілька тисяч. Було два виступи пам’яті Небесної сотні, по якій незабаром сороковини. Далі - кілька промов представників Правого сектору (переважно зі СНА + Ігор Мазур-Тополя) після чого народ пішов до Верховної Ради. Було оголошено, що поки Аваков не піде у відставку, люди щоранку пікетуватимуть Раду і щовечора збиратимуться на Майдані.

Дорогою до Ради люди "зловили" Порошенка. Оточили його, стали казати про наболіле. Він відповідав дуже різко - щось про те, що цей парламент не буде працювати під тиском. (Але так всі кажуть, коли на них тиснуть, а далі вже як вийде).

Під Радою сталося найнесподіваніше. Люди були такі розлючені, що ще трохи - і пішли б на штурм. Здається, поки інші спілкувалися з Порошенком, навіть розбили скло в одній із дверей. Причому це були різні люди різного віку. А Правий Сектор у цій ситуації грав роль стримуючого фактора. Олег Однороженко, ідеологічний референт СНА, одразу розставив крапки над І: Авакова у відставку, Тенюха під трибунал, але Раду не штурмуємо, тому що нам не потрібно безвладдя, нам потрібно покарати винних. (Переказ вільний, але суть така).

Майже одразу до пікетувальників вийшов нардеп Олег Ляшко. Сказав, що чи не всі російські ЗМІ зараз повідомили, що Рада захоплена. Пообіцяв ініціювати позачергове засідання ВР з єдиним пунктом порядку денного - відставка Авакова. Буквально благав народ не штурмувати Раду, бо це може спричинити окупацію України Путіним.



Народ не слухав, закрикував, "Влада здала Крим!", "Білому слава!" і таке інше. Ледь-ледь Однороженку, Ляшку і ще кільком людям вдалося відвернути штурм.

ДАЛІCollapse )

Шановні друзі!
Вибачте за вже котрий поспіль текст про Правий Сектор. Але те, що я зараз напишу, дуже-дуже важливо. Прошу вас дочитати цей текст до кінця і по можливості поширювати. Я щиро сподіваюся, що він допоможе зберегти багато людських життів, а можливо, і всю Україну.

Як людина, що трохи орієнтується в інформаційних технологіях, я помітила, не могла не помітити, як протягом кількох останніх днів певні сили цілеспрямовано формують громадську думку у певному напрямку. А саме: Майдан був виключно мирним, переміг завдяки виключно мирним мітингувальникам і героїчній Самообороні, яка їх захищала, а після перемоги пішла захищати державні кордони у лавах Національної гвардії. Окремі ж бандити, рецидивісти, терористи (в яких легко вгадується Правий Сектор) або просто примазалися до Майдану, або справді брали у ньому участь (скоріше за все, в якості провокаторів), а після перемоги не здали зброю і пішли займатися мародерством і бандитизмом.
Правда ж, ви впізнали намальовану мною картинку? А може, ви вже й самі так думаєте?

У жодному разі, підкреслюю, у жодному, я не применшую заслуг десятків і сотень тисяч мирних мітингувальників, бійців Самооборони, загиблих героїв Небесної Сотні, медиків, журналістів, людей, які з поважних причин не були на Майдані, але підтримували його морально і матеріально.
Але давайте казати правду: заслуга бійців Правого Сектору не менша. Кожен зробив свій внесок. І оті пляшки, які почали кидати хлопці з ПС, а решта, включно з мирними бабусями, їх підтримали - де-факто вони допомогли переламати ситуацію на нашу користь. І їхня активна участь у захисті Майдану в ніч на 19-е лютого, і спалений, в тому числі, ними, БТР, який не прорвався на Майдан і не перетворив людей на криваве місиво - без цього перемоги не було б.

Зараз Аваков, про це є дані, готується "зачистити" Правий Сектор. У випадку опору - а опір, самі розумієте, буде - зачистити дуже жорстко, з трупами. Серйозність свого наміру він підтвердив, убивши Олександра Музичка (моя позиція з цього приводу - у відкритому листі Авакову: http://www.bilozerska.info/?p=23840).

ДАЛІCollapse )

Шановний Арсене Борисовичу!
З глибоким сумом прочитала Ваші пояснення у Фейсбук з приводу убивства члена проводу партії Правий Сектор Олександра Музичка.

Ви пропонуєте залучити представника громадськості до службової перевірки, чи правомірно працівники міліції застосували зброю [при затриманні озброєного бандита]. При цьому Ви – впевена, абсолютно свідомо – ставите знак рівності між Музичком і лідером якої-небудь бандгрупи, яка, скажімо, викрадала людей і відрізала їм пальці, вимагаючи викуп.

Звісно, таких людей слід затримувати, а якщо вони відстрілюються, стріляти у відповідь, і жоден представник громадськості не матиме що проти цього заперечити.

Але людина, яку убили за Вашим наказом, не була кримінальним злочинцем. Музичко був членом керівництва партії, завдяки якій особисто Ви, Арсене Борисовичу, перебуваєте зараз при владі, а не в бігах за кордоном.
Це була людина, яка в разі поширення російської агресії на материкову Україну очолила б спротив на західноукраїнських землях.
Це була людина, через смерть якої у ворожому сегменті Інтернету зараз панує справжня ейфорія. Чи раділи б наші вороги, якби все було так, як Ви намагаєтесь представити – під час звичайної спецоперації правоохоронці вбили бандита, який тероризував місцеве населення?

До того ж Музичко нікого не вбив, не скалічив тощо. І наслідком окремих неоднозначних вчинків, які він справді робив, мала бути не кримінальна справа і ліквідація, а приватна розмова між Вами і Ярошем і подальше публічне примирення.

Шановний Арсене Борисовичу, давайте називати речі своїми іменами. Ви, користуючись службовим становищем, скоїли політичне вбивство з особистих мотивів. Бо Музичко публічно погрожував Вам і це підривало Вашу владу й авторитет.
Такими речами не займалися навіть Янукович із Захарченком.
Цинічна міліцейська брехня про те, що Музичко нібито застрелився сам, показує, що ніякого розслідування і покарання винних не планується.

Ви скоїли це в особливо тяжкий для нашої держави час, коли саме її існування перебуває під загрозою, коли у східних регіонах майже відкрито працює ворожа агентура, коли вороги як на подарунок чекають на будь-яку нашу помилку, а особливо – на криваві конфлікти між людьми, що зробили Майдан.

Далі Ви, без сумніву, спробуєте роззброїти і ”зачистити” Правий Сектор, що рівнозначно урочистому врученню Путіну ключів від української столиці.

Я все розумію – Захід вимагає роззброїти “радикалів”, інакше не дасть грошей. Це означає лише те, що їх слід переконати, що всі радикали роззброєні, залишились тільки законні воєнізовані формування. А як інакше? Де вони були, коли у нас забирали Крим – там само вони будуть, коли в нас забиратимуть Київ. А такі, як Сашко Білий, битимуться за Україну до останнього.

Розумію також, що ”цивілізований” Захід неодмінно буде на Вашому боці – людина ходила зі зброєю і погрожувала представнику влади! Але Ви не з Заходу приїхали. І чудово знаєте, що якби не незаконна зброя, що з’явилася на Майдані в ніч на 20-е лютого, незаконно добута такими хлопцями, як Музичко – ми усі зараз були б – хто в тюрмі, хто за кордоном. А Захід висловлював би “глибоку стурбованість”.

Коротше, Арсене Борисовичу, кожен має право на помилку. Але за помилки слід платити. У Вашому разі – відставкою.

Йдіть у відставку, не компрометуйте нову владу причетністю до замовних убивств. Не зраджуйте Україну ще раз.

Олена Білозерська,
журналіст і громадський діяч

P.S. Після перемоги Майдану я цілий місяць прожила спокійно, не чекаючи непроханих візитерів. Підозрюю, що після цього листа мій спокій закінчився. Що ж, так, значить так. Мовчати не буду.

Muzychko
Фото зі сторінки Правого Сектору вконтакті

Я не знала Олександра Музичка близько, тому про нього як про людину не писатиму. Безперечно, він умів шокувати громадськість, але якщо дивитися на його вчинки не через фільтр російської пропаганди - нічого особливо страшного він не робив. Навпаки, досить-таки непогано наводив лад на рідній Рівненщині.
Так, він іноді поводився брутально. Але він нікого не вбив, нічого не спалив, і таке інше. Якогось монстра з нього зробили кремлівці, а їх якщо послухати - то Яценюк бандит, а Кличко радикальний націоналіст, і обоє вони здобули владу шляхом військового перевороту, захопивши за допомогою бойовиків органи державного управління.

Отже, я зараз не про Білого. Я про його убивство.
Всю ніч і половину наступного дня у ЗМІ повідомлялося, в тому числі з посиланням на прес-службу місцевої міліції, що Музичка вбили невідомі. Всі нормальні люди думали на російських кілерів, бо думати на Авакова не хотілося. Сьогодні вдень це убивство взяло на себе МВС.

Все більше інформації про те, що це було не затримання, а саме умисне убивство, що Сашка вбивали, коли він був поранений і закутий у наручники.
Як це називається?
Так, він ходив зі зброєю (зареєстрованою, до речі) - а що він мав робити, якщо в Росії було віддано наказ про його арешт або знищення, а наша рідна міліція не тільки не захистила, а допомогла їм у цьому?

Мало не всі лаяли Луценка, коли він був міністром МВС - але Луценко не віддавав накази вбивати людей.

ДАЛІCollapse )


Bliznyuk Хочу зробити заяву
про те, що відмовляюся відвідувати судові засідання по моїй справі.


Завтра, 24 березня 2014 р. в м. Борисполі має відбутися судове засідання по справі моїй, Сінькової і Пугачової, яка наразі на стадії судових дебатів.
Ми перебуваємо на підписці про невиїзд і їздимо на судові засідання вже майже два роки. Весь цей час нам інкримінували ст. 296 ч. 2 (групове хуліганство).

Звісно, ми чемно відвідували всі судові засідання, хоч продовжували наполягати, що винними в даному злочині себе не визнаємо.
Те, що нам інкримінували таку статтю за порушення, яке ледь тягне на адміністративку, - ми вважаємо злочином, прикладом міліцейсько-суддівскої розправи над активістами. Але що можна було довести минулій судово-ментівській системі?

Щодо нас досудове й судове слідство в особі слідчого, прокурора і судді час від часу вдавалося до шантажу, тиску, але на фоні загального суддівського свавілля, яке ми спостерігали як координатори Комітету визволення політв"язнів, свавілля щодо нас було ще не найбільшим. Тож ми терпляче відвідували судові засідання, сподіваючись лише на те, що наша чемність допоможе нам отримати умовні терміни, з якими ми, звісно, будемо незгодні, але, реально оцінюючи ситуацію - це краще ніж поповнювати лави політв’язнів.

Нагадаю, судять нас за те, що під час суду над Запорожцем 30 травня 2012 року суддя оголосила перерву для зачистки зали від невдоволених. В перерві я сіла в крісло судді, а Сінькова й Пугачова вистрибнули на стіл судді з криками "Запорожець герой!"

От ця суддя, Тамара Міхієнкова, яка знущалась з Запорожця, а потім ініціювала справу над нами, на жодне судове засідання як свідок не з"явилась. Відеодокази свідчили про те, що її покази, на яких грунтувалося наше обвинувачення, - брехливі. Але їй дозволили не приїздити в суд, а ми такого права не мали.

Під час майданівських подій прокурор нам змінив обвинувачення, обтяживши його нібито побиттям полковника міліції (цей полковник Хартанович наразі вже написав заяву на звільнення в присутності обурених броварчан).

У кривавий день 20 лютого, коли дорога на Бориспіль обстрілювалась тітушками, і ми попросили не приїздити на суд, нам пообіцяли за це змінити запобіжний захід, і ми мусіли ризикувати, добираючись до Бориспільського суду.

Наступне судове засідання, вже після перемоги революції не відбулося, бо прокурор змінив обвинувачення на більш м"яке і оголосив перерву. А ще наступне засідання не відбулося через те, що суддя, як нам повідомили, в нарадчій кімнаті. Отже, ніхто не попередив нас про те, що суд не відбудеться, хоч знають, що ми їдемо на засідання з іншого міста і що обвинувачення абсурдне.

Фактично нас продовжують судити за мирний громадський протест проти суддівського свавілля, і тепер знущаються, затягуючи справу.
Сьогодні ми є в списку політичних переслідуваних, який поданий на розгляд Верховній Раді для реабілітації.

Наразі є тривожні сигнали щодо нових репресій по відношенню до громадських активістів. Вже нова влада ув"язнила борців з сепаратизмом Віталія Княжеського та Данила Михайленка, також арештовано ще одного відомого активіста, мужнього бійця майдану Ігоря Гараніна. Ще один відомий громадський діяч Анатолій Кучеренко вчора зазнав брутального обшуку з вилученням комп"ютерної техніки.

Натомість влада не поспішила і, схоже, не збирається проводити люстрацію в судово-міліцейській системі. Нова влада не квапиться розслідувати злочини проти активістів майдану, натхненно взявшись за зачистку самих майданівців.

Власне в таких умовах я заявляю, що не маю поваги до нелюстрованого суду і нелюстрованого слідства, не вважаю себе зобов"язаною і обмеженою ніякими підписками про не виїзд. І відсьогодні вважаю, що дана судова справа - це клопіт нової влади, а не мій. Я себе давно не те що реабілітувала, а визнаю, що я зробила на той час важливий чин. Необхідний. Єдино правильний. І не злочинним судам і новітнім мисливцям за посадами і громадськими активістами мене судити.

IMG_5169

Ще один ретроспективний фоторепортаж, викласти який вчасно мені місяць тому не вистачило здоров’я.
Ці фото зроблені протягом 22-23 лютого на Майдані. 22 лютого Юлія Тимошенко вийшла з тюрми і ввечері вже виступала на Майдані, але її на моїх фото нема, я прийшла пізніше, бо цілий день перед тим пробула у Межигір’ї (про це був попередній пост http://bilozerska.livejournal.com/823883.html).

Найцікавіше - обличчя людей, два дні тому з боїв або просто з палаючого Майдану, які ще не відійшли від цього всього.
Політики на сцені стали на коліна, вшановуючи пам’ять Небесної Сотні, і розкидали зі сцени у натовп щойно надруковані примірники газети "Голос України", де були надруковані нові закони, прийняті Радою після втечі Януковича.

Радість була щира і дуже сильна, однак, незважаючи на це, я не могла позбутися відчуття дежавю - згадувала, як раділи у січні 2005-го... Тільки б знову не закінчилося тим самим.

ФОТОCollapse )

IMG_7159

Сьогодні, 22 березня 2014 року, політична партія Українська Національна Асамблея (УНА-УНСО) провела з'їзд, на якому змінила свою назву на Правий Сектор і обрала головою Дмитра Яроша. Таким чином Правий Сектор з неформального громадського об’єднання став політичною партією.

Також на з'їзді внесли зміни до статуту партії і обрали новий провід, до якого увійшли лідери патріотичних партій і організацій, що об'єдналися у Правий Сектор, а саме: Дмитро Ярош, Андрій Стемпіцький, Андрій Тарасенко, Валерій Воронов, Андрій Артеменко, Микола Завірюха, Костянтин Фуштей, Андрій Білецький, Андрій Денисенко, Юрій Шухевич, Олександр Музичко, Арсеній Клімачов, Олег Однороженко, Юрій Суровецький.

Громадські організації, що входять у Правий Сектор (УНСО, "Тризуб" та інші) продовжать своє існування.

Делегати з'їзду вирішили підтримати Дмитра Яроша як кандидата у Президенти України.

ФОТО ЗІ З’ЇЗДУCollapse )

Попередні 25