Ви дивитеся bilozerska

жовтень 2014   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
На Покрову-2006

Мої сайти і контакти

Posted [sticky post] on 2013.02.07 at 16:38
Перелік моїх тегів
Русскоязычная версия блога (не оновлюється)
English version of this blog (не оновлюється)

Сайт BILOZERSKA.INFO
ІА "ПОРЯД З ВАМИ. Білозерська та Ярославцев"
ФЕЙСБУК: https://www.facebook.com/bilozerska
ТВІТТЕР: https://twitter.com/bilozerska

Мої контакти:
066-748-66-13
o.bilozerska(собака)gmail.com


Увага! До закінчення революції та війни з агресором на блозі діє надзвичайний стан. Усі тролі, всі ворожі і агресивно нелояльні елементи відправляються у бан без додаткового попередження.
Амністія передбачається після повної нормалізації ситуації.



kashka

Від Алли Мегель. Просто неймовірно вміє вона підмічати оті маленькі хвильки життя. Читаєш і впізнаєш своїх :)

Чорний в аеропорту


*********
Наш комбат Чорний всеньке літо і початок осені гасав по передовій на квадроциклі. А що? І швидко, і снайпер не встигає наводитись на рухому ціль. Але врешті квадрик Чорного таки розстріляли.
І от одного разу бійці побачили, як Чорний веде БМП. І почалось:
- Квадрик комбата розстріляли, то він на "беху" пересів, на що ж він пересяде, якщо й її підіб"ють?
Тепер вже й Перший приколюється:
- Ну, що, Чорний, коли на літак пересідати будеш?
- Коли аеропорт відстоїмо, - відповідає комбат. І підморгує втіхаря:
- Це вони ще не знають, що я й танчик водити вмію.


**********
Чорний побачив фото:
- Баааалін! Хоч би моя мамка не побачила!
Кум:
- А шо ти ото робиш?
Комбат:
- Кулемет з танчика скручую.
Кум:
- Так там же міни валять!
Чорний:
- Та валять...
Кум:
- Так, може, й танк їде?
Чорний:
- Та, може, й їде! Але мені потрібен кулемет.
Вибух реготу.

ДАЛІCollapse )

На Покрову-2006

Богема

Posted on 2014.10.21 at 00:05
Tags: ,


Знайомтесь - друг Богема. За професією - театральний актор і режисер (звідси й позивний). Керував підрозділом Правого сектора, який тримав оборону в Донецькому аеропорті під час скажених штурмів на початку жовтня. Особисто здійснив не один героїчний вчинок. Перед цим воював у Пісках. Головою ВР Турчиновим під час передачі "Хоробрі серця" нагороджений особистою іменною зброєю.

Дісталася до Інету, залізла в новини. Виявляється, ці курви сьогодні позбавили всіх воюючих права проголосувати.
Зрозуміло, чому. Бо фронтовики - це не їхній електорат, це наш.
А я взагалі вважаю, що оскільки ці вибори особливі - проводяться під час війни - то право голосу на них повинні були б мати лише три категорії людей: вояки, волонтери і ті, хто мають підтвердження, що в якийсь спосіб допомагали фронту: наприклад, посилали гроші чи речі.

Дніпропетровськ. Немолодий сослуживець, у цивільній куртці поверх форми a-tacs, в недомитих берцах, бо вчора повзав з групою по болоту, прикриваючи наших розвідників, які на БРДМі прорвалися до сепарів біля стадіону "Спартак" і з танкових кулеметів і всієї іншої зброї 40 хвилин обстрілювали їхні позиції, знищивши кілька вогневих точок - сослуживець купує каву:
- Скільки з мене?
Продавець, молодий хлопчина: "Я пригощаю".
- Ну, спасибі...
- Це вам спасибі, - і очі в землю.

Через 5 хвилин. Стоїмо удвох, п'ємо ту каву. Підходить молода сім'я - мама і тато з маленьким хлопчиком на плечах:
- Ви з АТО? Ми не знаємо, що вам сказати... З поверненням. Будьте живими. І спасибі за все.

А сьогодні зранку, коли я їхала сюди, мені чотири кухонні ножі подарували. Дядько, який їх продає. "Хлопцям на кухню... Усім, чим можу..."

Ой, люди, люди. Видушили таки із себе по краплині раба.

Причому навчилися ж уже - десь всього лише на місяць-другий пізніше, ніж я - безпомилково відрізняти фронтовиків від ряджених. Рядженим уже не обломиться, не сподівайтеся.

Ну, крім мене. Я можу в Донецькому аеропорті повоювати - і все одно виглядатиму рядженою :) Іноді чую від псевдофронтовиків (насправді охоронців з ринку) напідпитку - мовляв, ти чого вирядилась по АТОшній моді? Ух, як я їх люблю! :) "А ви де воювали, дядечку? А який підрозділ там тримає позиції?".
Затикаються :)



Це відео було записане на прохання журналістів ICTV, в два прийоми - 24 серпня і 3 вересня 2014 р., на базі ДУК. Журналісти прислали питання, а я наговорила відповіді перед власною камерою і відіслала їм. Уривки з цього інтерв’ю увійшли потім до програми "Гражданская оборона" (https://www.youtube.com/watch?v=0hgwq9AgGdk), а повну версію я теж вирішила викласти - раптом комусь цікаво буде послухати.

У цьому відео я розповідаю буквально все про наш Добровольчий корпус - як створювався, як озброювався, хто до нього увійшов, чого нам бракує і, головне, чому нас досі не легалізували. Передивилася записане через півтора місяці - бачу, що нічого не застаріло... :(



Чистила флешку і випадково знайшла на ній відео, яке не викладала раніше. Липень місяць, село Піски під Донецьком, отець Петро править службу Божу і освячує бійцям зброю... До речі, три одиниці зброї - мої. А один з бійців, які на відео, лікується зараз після поранення, здобутого в Донецькому аеропорті.

vybory_1

Це важливо, тому прошу поширення.
Стандартна ситуація: ви збираєтесь віддати свій голос за політсилу, з якою пов’язуєте надії на зміни на краще, але чуєте від друзів, родичів, колег, знайомих і незнайомих Інтернет-користувачів, політичних оглядачів і проплачених тролів: "Ця партія непрохідна, проголосувати за неї означає розтягнути голоси і позбавити шансів більш прохідну політсилу".

Таке кажуть завжди, я й сама не раз писала щось подібне.

Але цей аргумент може бути справедливим, коли йдеться про президентські вибори, тим більше - якщо на них іде сильний антиукраїнський кандидат. У такому разі, якщо ми розтягнемо голоси, ми можемо зробити так, що більш-менш проукраїнський кандидат взагалі не потрапить у другий тур. А президентом, як відомо, може стати тільки одна особа.

В даному ж разі у нас парламентські вибори. До парламенту пройде не одна, а кілька партій. Причому яскраво антиукраїнських сил цього разу небагато і шанси у них невеликі, тому проукраїнські можуть дозволити собі чесну конкуренцію. До того ж, у якого-небудь "Опозиційного блока" свій електорат, і наш з вами вибір ніяк не вплине на кількість відданих за нього голосів.
Інша річ - такі політсили, як Правий сектор, ВО "Свобода", Самопоміч, партія Ляшка - їхній електорат частково перетинається і, так - віддаючи свій голос за одну з цих політсил, ви, можливо, забираєте його в іншої.

Розглянемо тепер найгірший варіант - та політсила, за яку ви проголосували, не потрапила до парламенту (чесно недобрала голосів чи їх нечесно вкрали). Чи пропав ваш голос? Ні. І ось чому.

Перше. Якщо якась партія набирає мало голосів - у наших реаліях це не означає, що вона якась погана чи її програма не близька виборцям. Скоріше за все, це означає лише те, що пересічний виборець нічого не знає про цю партію, бо в неї немає грошей на білборди і рекламу на ТБ. І якщо вона не проходить у парламент, але набирає якийсь суттєвий відсоток - приміром, 3-4,5% - на неї починають робити ставку. Долучається малий і середній бізнес, і в партії з’являються гроші - як на якусь діяльність на користь людям, так і на наступні вибори - на оту саму рекламу по ТБ. Виборець дізнається про неї більше і, відповідно, голосує. Причому не обов’язково, що до тієї нової спроби доведеться чекати цілих 5 років, бо позачергові вибори у нас давно вже не дивина.

Друге. Кожен набраний відсоток - це не мертва цифра, це тисячі і навіть мільйони живих людей, які підтримали дану політсилу. Якщо за нею стоїть така підтримка - влада вже не насмілиться пресувати цю партію: не пускати на ефіри, фабрикувати кримінальні справи проти її активістів тощо.

Третє. Всі ми знаємо, що в комісіях повно нечесних людей, які за гроші крадуть голоси на користь тих, хто їм заплатив. У кого вони їх крадуть? В першу чергу - у тих сил, які вважають непрохідними, тобто - слабкими й маленькими, які не зможуть за себе постояти. Фальсифікатори думають: якщо партія в результаті наших підрахунків набере не 0,7, а 0,1 відсотка - ніхто з нами судитися не буде і ніхто нас не покарає. Якщо ж вони бачать, що політсила на межі проходження у парламент - вони, принаймні деякі, елементарно бояться красти в неї голоси. Бо раптом ця партія все-таки пройде і потім візьметься за них?

Тепер конкретно про нас, про "Правий сектор". Молодій нерозкрученій полісилі важко з першої спроби потрапити у парламент, тим більше за умов тотальних фальсифікацій. Плюс - наші партійні кошти витрачаються зараз не на білборди, а на бронежилети, і всі наші активісти, замість займатися повноцінною агітацією і контролювати підрахунок голосів, воюють або допомагають фронту. Це створює нам певні труднощі.

Я вірю, що ми все-таки переможемо і пройдемо у парламент. Але якщо ні - трагедії не станеться. Минули часи, коли, зціпивши зуби, доводилось агітувати за тих, хто не подобався, щоб не перемогли відверто пропутінські кандидати. Нині вони вже не можуть перемогти - хіба що за умов тотальної окупації. Тому хай тепер відомі й розкручені політики, що декларують свою проукраїнську позицію, а насправді трохи мутні, плутаються у договорняках і корупції і знищують тим свої рейтинги. А ми як чисті й незаплямовані прийдемо після них.

P.S. Це, мабуть, мій крайній на деякий час пост, можу бути не на зв'язку, бо вертаюся на схід.



На початку сюжет про мене. Також в кадрі мої друзі і колеги Олекса Ярославцев і Тетяна Близнюк.

Дзвонять мені сьогодні на домашній. Жіночий голос скоромовкою представляється - якась організація, що проводить соцопитування. Назву, на жаль, не запам’ятала, оскільки дуже поспішала і не збиралася продовжувати розмову. Але потім, збагнувши, що мова піде про вибори, вирішила послухати.

Співрозмовниця (я це не одразу зрозуміла) чомусь вважала, що я живу на 223-му окрузі. Це близько від нас, але наша вулиця належить до іншого округу. Вона спитала мене, чи довіряю я кандидату Пилипишину, чи виправдав він сподівання виборців. Кажу, що ні, не довіряю. Наступне питання - як я ставлюся до "смітникової люстрації". Кажу, що скоріше позитивно, ніж негативно. З одного боку, це, звісно, не діло, але що робити простому народові? Якщо люстрацію не проводять згори, він проводить її знизу, як уміє.
Далі - цікавіше: як я ставлюся до погроз кандидата від ВО "Свобода" Юрія Левченка запхати у смітниковий бак Пилипишина і ще когось там? Кажу: "Мені про це нічого не відомо".

І наостанок - бомба. Дослівно: "Як ви ставитесь до нападу на парламент, який організували депутати і кандидати в депутати від ВО "Свобода"?
Я: "Мені точно відомо, що свободівці не нападали на парламент. У них там був мирний мітинг, а сутичку влаштувала молодь з інших організацій".
"Вибачте, до побачення".

Яке це нафіг соцопитування. Це просто впарювання виборцям брехні про кандидатів. Розрахунок вірний: більшість пересічних людей мало що знають, "чули дзвін, та не знають, де він". Думаю, що якщо їм таким самим безапеляційним тоном сказати, приміром: "Як ви ставитеся до того, що Правий сектор не воює, а мародерствує в тилах у нашої армії і розстрілює в спини солдатів, які відступають" - вони ж повірять.
Ненавиджу брехню і брудні технології.



Свіжий кліп на пісню бійця Добровольчого Українського корпусу "Правого сектора" на псевдо Бик.
В кадрі - наші бійці.

Hasis_E

Цей текст адресовано Євгенії Хасіс, засудженій до астрономічного (18 років) терміну позбавлення волі за нібито співучасть у вбивстві адвоката Станіслава Маркелова і журналістки Анастасії Бабурової.

Нещодавно вона написала дуже цікаву статтю про події в Україні і про українських націоналістів, з якою можна ознайомитись тут:
http://svpressa.ru/blogs/article/100953/

Перш за все: як правозахисник з кількарічним досвідом я добре знаю, що до того, що кажуть і пишуть люди з-за грат, тим більше ті, які не скоро вийдуть на волю, треба ставитись з великою обережністю. Вони - не вільні люди, а щось на кшталт заручників чи полонених, які дуже часто кажуть не те, що самі хочуть, а те, що їх змушують. Це стосується і особисто Євгенії Хасіс. Коли учасниця Pussy Riot Надія Толоконнікова (яка, на відміну від Хасіс, мала за півроку звільнитися) вголос заявила про те, що засуджених жінок примушують працювати щодня у дві зміни, журналісти запитали у Євгенії, чи це правда. І вона, замість чітко відповісти "так, Толоконнікова сказала правду" чи "ні, ми тут працюємо лише по 8 годин, як встановлено законом", почала казати, що те, що засуджені повинні працювати, прописано у законі... Виглядало це жалюгідно, але провина не на Хасіс, а на журналістах, які звернулися до неї, ув’язненої - замість того, щоб знайти і розпитати жінку, яка вже з тієї колонії звільнилася.

Але саме цей текст справляє враження написаного щиро. Тому, прочитавши його, я вирішила написати Євгенії відкритого листа.

Доброго часу доби, Євгеніє!
Пише Вам українська націоналістка, активістка "Правого сектора", яка останнім часом брала участь у бойових діях на Донбасі проти російських військ та їхніх місцевих поплічників, і збирається скоро знову повернутися на фронт.

Прочитала Вашу статтю, суть якої: ви, російські націоналісти, завжди дружили з українськими. Коли стався Майдан, ви були в захваті від наших успіхів. Зараз Ви через тодішній захват вважаєте себе "восторженной дурочкой". Чому? Тому що в Одесі згоріли люди. А ще тому, що "революции на Украине не произошло: главное из повестки Майдана не реализовано. Где люстрации, где очищение органов власти от лиц, возвышенных режимами Кучмы и Януковича? Где запрет на вхождение во властные органы людей из первой сотни богатейших лиц Украины? Эти требования Майдана не были выполнены, а без них получилась не революция, а олигархический переворот, в котором украинские националисты стали пешками, силовым двигателем этого переворота, средством достижения цели, которое уже отыграло свою роль и теперь планомерно уничтожается в батальоне «Азов» за ненадобностью".

ДАЛІCollapse )



Ефір на "Радіо Свобода" - розповідаю про бунт Нацгвардії і сутички під ВР, про мотиви тих, хто б’є міліцію і проривається до урядових установ, про роль у подіях 14-го "Правого сектора" і "Свободи", про ставлення фронтовиків до нинішньої влади тощо.

На 15 секунд:



На 6 хвилин:


IMG_2169

Була сьогодні (вже вчора) на презентації книги Олександра Ірванця, яка називається "Пісні війни". Хто мене добре знає - знає, як сильно я люблю вірші і як не люблю літературні вечірки. Але тут пішла, бо Ірванця шаную ще з 90-х. Хотілося побачити вживу і придбати нову книжку.

"Пісні війни" насправді не про війну, а про революцію. Про Майдан. Тоді багато хто вважав це війною.

Ця малесенька збірочка особлива, бо оформлена як на подарунок, висока і вузенька, як складений путівник, з величезною кількістю фотографій з Майдану, які зробили Алекс Заклецький, Тетяна Давиденко і Сергій Мольченко. Дивлячись на майже кожну, навіть малесеньку фотку, я можу безпомилково сказати, де і якого числа вона була зроблена.

Ірванець - як Ірванець. То хуліганістий (і сам же, коли читає, соромиться цього), то непробивно наївний, як уся наша нація.

Нібито іще й не надійшло Різдво,
Та уже полками чималими
Загатило Іродове воїнство
Вулиці твої, Єрусалиме.

Зі значним відсотком вірогідності
Розвідка донесла про можливість
Скорого народження тут Гідності
Й віри у Добро і Справедливість.

Ось тому вояки й заходилися
Нюшити, а ще й чутки враховують,
Ніби це маля вже народилося
І його в народі переховують.

Це, ясна річ, про Майдан. І це складна рима, яка мені сподобалась: "-шлО Різдво" і "вОїнство".

Коли слухала, як він читав, трошки заплакала. Не тому, що там були якісь трагічні вірші, а тому, що будь-який талановитий вірш чи пісня про Майдан викликають в голові спогади не про ту конкретну подію, якій вони присвячені, а про всю революцію в цілому. А це шквал вражень і полярних емоцій - коротше, можна заплакати.

Мабуть, через рік в мене буде така сама реакція, коли я слухатиму чиїсь вірші про війну - про Карлівку, Авдіївку, Савур-могилу, село Піски і Донецький аеропорт.

А взагалі, подумалось: місяць і ще трошки - і буде рік, як ми де-факто живемо у стані війни...

Велична ти в гніві й красі,
Така неповторно-наївна...
- ТА ЙДУТЬ ВОНИ НАХ..Р УСІ!
...вишнева моя Україно!

ТРОХИ ФОТОCollapse )

112

http://vk.com/wall-58015400_40178

Прошу вибачення у журналістів каналу, які всі були дуже приємні й милі, дуже добре мене приймали і ставили цікаві запитання. Вийшла незручна ситуація. Я в ефірі трималася цілком вільно, казала те, що думаю, і те, що звикла писати. В тому числі з моїх вуст тричі, здається, пролунало словосполучення "Правий сектор". Вперше - в контексті "Добровольчий Український корпус Правого сектора", вдруге - відповідаючи на питання, як ставляться до нас мешканці звільнених міст і сіл, сказала, що загалом позитивно, а коли дізнаються, що ми "Правий сектор" і бачать нас без рогів і копит, у них відбувається розрив шаблонів. Втретє - коли мене спитали, як я, як журналіст, ставлюся до того, що деякі журналісти балотуються - не замислюючись, відповіла: "Так я ж сама балотуюся, я другий номер у списку нашої партії, Правого сектора"). Звичайно, крім цього, ми обговорювали багато інших моментів, де про ПС не йшлося.

Після ефіру мені дорікнули, що я, як журналіст, мала б знати виборче законодавство: що на ТБ не можна займатися агітацією. Агітацією вважається будь-яка згадка назви політичної сили, що йде на вибори. Я щиро відповіла, що треба ж було мене попередити, що певні речі не можна казати в ефірі, я б тоді цього не казала. У них був такий вигляд... Схоже на те, що їх за мої слова можуть покарати. Мені не хотілося б цього.

Взагалі, дивно. Минулий ефір за моєї участі був на Інтері, у прайм-тайм, у "Подробицях тижня". Там нас - мене і двох "кіборгів" - підписали в титрах, що ми з ПС. І ми за це, звісно, нічого не платили.

Ці журналісти зі 112-го - класні і ні в чому не винні. Вони виконують закон і розпорядження свого керівництва. Але в цілому, якщо подумати - жахлива ситуація. На ТБ був вже не один сюжет про наших героїв, зокрема, довгий сюжет про Яну, яка витягла із самого пекла десятки поранених - і ні слова про те, в якому підрозділі Яна служить. І про мене таке було, і про інших. Виходить, ми маємо право тільки гинути в Пісках і в аеропорту - і не маємо право сказати, хто ми і під якими прапорами ми воюємо й гинемо?
Чи для того, щоб мати право вільно це казати, наша партія повинна не йти на вибори?
Тоді виходить, що у владі мають залишатися ті самі жирні криси, а ми повинні всі анонімно передохнути на фронтах і не заважати їм.

Цей закон, що дозволяє демонструвати у ЗМІ політичну рекламу і все, що на неї схоже, лише за гроші - як мені пояснили, був прийнятий, щоб забезпечити рівність усіх на виборах. Хтось вірить, що завдяки цьому рівності стало більше?

І взагалі, що вважати виборчою агітацією? Якщо я кажу: "Наша партія найкраща" чи "Голосуйте за нашу партію" - зрозуміло, що це агітація. Я не вчора народилася і чудово знаю, що існує непряма реклама, до якої належать усі публічні згадки найменування товару чи назви політсили. Але якщо в такому повідомленні не міститься брехні - це ж просто донесення до людей інформації, що дана політсила існує і щось робить. В нашому разі - що воює на фронті проти озброєних чужинців, а не їсть російськомовних немовлят. Виборець вирішить сам, за кого йому голосувати. Може, він пацифіст і взагалі не любить тих, хто воює. А може, він ватник, тоді він вже точно не буде за нас голосувати. Але ж ЗНАТИ, з-поміж яких сил у нього є вибір, виборець має право?

Ну звісно ж, має. Платіть гроші і розказуйте про себе на ТБ що завгодно. Але ж це і є найбільша нерівність. Бо де такій партії, як наша, взяти гроші? Продатися якомусь олігарху чи взагалі зовнішнім силам? Чим ми тоді будемо кращі за інших?

Взагалі, я сприймаю цей закон як юридичне виправдання для замовчування конкурентів. Бо зрозуміло ж, що про президента, прем’єра чи навіть лідера опозиційної парламентської фракції не можуть не писати - кожного дня по багато разів. Він кудись поїхав, щось зробив, виступив із заявою - про все це пишеться. А новеньких намагаються замовчувати.

І взагалі, як буза під Радою, до якої ми непричетні - так купа ЗМІ пише, що це Правий сектор. А як подвиги на фронті - так це анонімні "бійці АТО". Ну не скотство?

IMG_2002

Дуже коротко про те, що відбулося сьогодні вдень, бо не маю часу, день просто божевільний.
Об 11 ранку у парку Шевченка зібралися активісти Комітету визволення політв’язнів та інших організацій, які їх підтримали. В тому числі було кілька активістів "Правого сектора". Вимогою акції було звільнити політв’язнів старої і нової влади і повністю реабілітувати раніше засуджених в’язнів режиму Януковича. (Їх багато - наприклад, наш Роман Хмара не може балотуватися через судимість, отриману за спил голови пам’ятника Сталіну; Микола Коханівський перебуває в розшуку за те, що після "умовного" вироку не ходив відмічатися, а не ходив, бо воював; Адам Осмаєв сидить за нібито підготовку ним замаху на Путіна, тощо).

З постамента пам’ятника Шевченку виступили кілька людей, зокрема, координатор КВП Тетяна Близнюк і командир батальйону ОУН Микола Коханівський. Він закликав іти під Раду і не розходитись, поки не буде прийняте рішення про амністію політв’язнів. Сказав, що усі знають, як можна вплинути на Раду - акціями громадської непокори з розбитими вікнами.

З парку Шевченка колона вирушила до ВР. Дорогою скандували звичайні націоналістичні гасла, до яких додалися: "Героям АТО - слава!", "Небесній сотні - слава!". Також кричали "Слава!" батальйонам - "Азову", "Айдару", ДУКу ПС та іншим.

Під Радою вже стояв велелюдний мітинг ВО "Свобода", учасники якого вимагали від парламенту визнання ОУН-УПА. Підходячи до Ради, хтось кинув за паркан димовуху. Далі почали вибухати петарди.

Раду охороняв кордон - кілька лав нацгвардійців (виглядали не як люди з Майдану, а як звичайні "космонавти", тільки форма трохи інша), за ними ще один кордон з військових у світлій формі, хто такі - не зрозуміла.

Доволі довго вибухали петарди (доволі противні, бо уламками трохи боляче давало по ногах), далі хлопці з гаслами "ОУН-УПА - державне визнання!", "Революція!", "Хунта прийде, порядок наведе" тощо спробували штурмувати нацгвардійців, щоб прорватися до парламенту. Ті боронилися, орудували кийками, але як на мене, доволі мляво, більше стримували людей. Хтось, точно не скажу хто, пустив газ, хлопці вдягнули медичні маски. Хтось (не бачила сама, мені сказали) стріляв з духових рушниць по вікнах ВР і розбив скло.



Тетяна Чорновол стояла перед лавою "космонавтів", не даючи їх бити. Хтось з натовпу крикнув їй: "Чорновол, ти продалася! Скільки коштує смерть твого чоловіка?"

ЗМІ одразу написали, що сутичку влаштував "Правий сектор", окремі ЗМІ - що "Правий сектор" кидав коктейлі Молотова.

Кажу відповідально: по-перше, активісти ПС не влаштовували сутичку і так само, як більшість людей, присутніх перед Радою, не брали у ній активної участі. Не тому, що вони на таке не здатні, а тому, що дисципліновані і виконують накази керівництва. А такого наказу не було, бо це взагалі була не наша акція. У нас на сьогодні була запланована (і добре пройшла) лише спільна з "Азовом" хода з парку Шевченка. А під ВР було лише кілька "правосєків", які за власним бажанням прийшли підтримати політв’язнів.

По-друге, ніяких "коктейлів Молотова" не було. Були петарди, дерев’яні палки, бачила також один ланцюг, балончики з газом і каміння, яке виколупували з бруківки просто під Радою. Одному журналісту випадково каменем розбили голову, йому надавали допомогу медики з Червоного Хреста.

Хто ж спробував піти на штурм? Молодь, яка називає себе "Реванш" чи "реваншисти". Петарди кидали хлопці, у яких чорний прапор з білим черепом на ньому. Спитала, як вони називаються, сказали, здається, "ардійці". Ще там були (якщо щодо когось помилилася, перепрошую, пишіть, я виправлю) активісти ОУН і члени "Братства" Корчинського. І просто футбольні фанати.

Промовці кілька разів намагалися пригасити накал, заспокоїти людей, в тому числі і виконанням державного гімну. Закінчилося усе тим, що "Свобода" відвела своїх людей з-під Верховної Ради, на площі стало набагато менше народу і стало зрозумілим, що якийсь штурм вже неможливий. Хлопці у масках колоною рушили по Грушевського, там їх затримали і відвезли до райвідділку на Голосіївській, 18.

Враження від їхнього вчинку особисто в мене неоднозначне. По-перше, з одного боку, щоб у можновладців не розвинувся синдром Януковича, їм треба регулярно нагадувати, що народ в разі чого може винести їх з теплих крісел. З другого боку, під час війни акції громадської непокори не те, щоб зовсім не на часі, але... Але їх треба планувати і проводити з підвищеною обережністю. Під час війни, як на мене, є лише два шляхи взаємодії зі своєю не дуже вправною і чесною владою: або терпіти її, поки ще можна терпіти (за принципом "коней на переправі не міняють"), або, якщо терпіти вже не можна, бо вони гроблять державу - винести владу блискавичним військовим переворотом. Але якщо станеться такий переворот і до влади прийде справжня, а не кисельовська хунта, громадські активісти мають усвідомлювати, що не зможуть більше проводити взагалі ніяких акцій.

По-друге, якби в мене спитали, можна чи не можна бити міліцію, кидати в неї камінням тощо, я б відповіла: все залежить від того, коли це робиться. В 90% випадків це невчасна і дуже шкідлива річ. В 10% це початок народного повстання, яке виводить державу з глухого кута. Щоб уловити цей момент, оцю тонку межу між "ще не можна" і "вже необхідно", треба мати божевільно розвинену чуйку, треба генієм бути, мабуть...


ФОТОCollapse )

На Покрову-2006

№17

Posted on 2014.10.13 at 19:20
Tags: , ,
10708171_1488861321386688_1462612536_n

KVP-1

KVP-2

okropite

Такі браслетики, привезені волонтерами, у нас в ДУКу багато хто носить.
Але мій - ексклюзивний. На ньому на слові "вражою" є слід від ЗУБІВ! Від зубів моєї чорновухої кусючої дитини.

Я не бачила свого Жмутика вже два тижні. Війна мені його подарувала, вибори з ним розлучили. Він живе зараз у моїх родичів на Черкащині, у справжньому котячому раю. Там є двоє котів і двійко собак, і моя малеча, справжній нарваний фронтовий кіт, менший від усіх за розміром і віком, там найголовніша персона. Построїв усіх, безперервно стрибає, ловить горобців і навіть голубів (гризунів там нема). Мені щодня телефонують і розказують, як він, і навіть дають поговорити по телефону :) Він реально впізнає мій голос, муркає і шкребе трубку.

Одразу після виборів забираю і їдемо з ним назад. Там теж будуть складнощі, бо з бази поїхала дівчина, яка доглядала його, поки я була на виїздах. А перевозити ближче до фронту боюся, бо там різні ситуації можливі. Наприклад, термінова евакуація - а він десь бігає, як і де шукати?
Буду щось думати...


На Покрову-2006

Кіборги

Posted on 2014.10.12 at 02:05
Tags: ,
Kiborgi_Udav_i_Bes

Захисники Донецького аеропорту, бійці ДУК "Правого сектора" друг Удав і друг Бєс.
Перший має три вищі освіти, другий - дві. Обидва залишили успішну роботу, дім, близьких і пішли воювати.

Бєс - гранатометник, захищаючи блокпост на території Донецького аеропорта, спалив ворожий танк і БТР. Був кілька разів контужений. Після контузії під суцільним обстрілом ішов, не пригинаючись, злетною смугою, тицяв сепарам дулі і горлав пісню.

Удав дістав поранення обох ніг, коли вороги обстріляли нашу броню. У тому бою загинув один наш боєць і ще один зник безвісти.

KVP

Якщо раптом хтось не в темі і здивується - хіба у нас ще лишилися політв'язні? - лише один приклад.
Координатор КВП і голова батальйону "ОУН" Микола Коханівський дістав покарання з відстрочкою за відбиття носа пам'ятнику Леніну. Термін відстрочки ще не минув, і зараз, наскільки мені відомо, є рішення взяти Миколу під варту і доправити до місця позбавлення волі. За що? За те, що не ходив відмічатися. А не ходив відмічатися, бо воював на Сході...

Таким слідчим, суддям, прокурорам місце навіть не на фронті (потрапити на фронт має бути честю, а не покаранням), а в зовсім іншому місці. І думаю, що якщо не буде повноцінної люстрації, вони незабаром там опиняться.

odesa

Спочатку, власне, брехня.

"Один из лидеров еврейской общины Одессы Михаил Майман 7 октября заявил о том, что за месяц боевики «Правого сектора» жестоко избили более 20 евреев. Майман ссылается на данные РОВД Суворовского района города Одессы, которые еврейская община получила недавно.

Источник в Суворовском РОВД сообщает о том, что в Одесской области зафиксировано еще 36 случаев грабежей и избиений людей со стороны «Правого сектора». Потерпевшие в основном представители еврейской диаспоры.

9 апреля 2014 года в Одессе неизвестные осквернили могилы евреев на Таировском кладбище. Вандалы разрисовали могилы свастикой. Кроме того, в ночь на 8 апреля был осквернен памятник жертвам холокоста, установленный на том месте, где 19 октября 1941 года фашистские оккупанты расстреляли десятки тысяч одесситов.

— Такое ощущение, что «Правый сектор» объявил войну еврейскому народу. Воинствующий нацизм — это крайне опасное явление, — отметил источник в Суворовском РОВД.

На этой неделе еврейская община Одессы отправит обращение в штаб-квартиру Всемирного еврейского конгресса в Нью-Йорке с призывом разоружить и расформировать «Правый сектор». Также обращение будет направлено президенту Украины Петру Порошенко.

— Мы должны восстать против этих карателей. «Правый сектор» — это военные преступники. Наша миссия — разоружение «правосеков» и установление мира в Одессе, которая всегда была и будет самым толерантным городом, — отметил Майман".

http://izvestia.ru/news/577676#ixzz3FZfUVvHI



А ось офіційний коментар речника Одеської єврейської общини:

kapulkin"В последние дни на одесских евреев обрушились звонки и вопросы буквально со всех концов света. Поводом стали несколько заявлений сделанных человеком, назвавшимся лидером еврейской общины Одессы. Между тем человек с такими именем и фамилией – Михаил Майман – не только не является лидером общины, но даже не состоит в ней. Михаил Майман не фигурирует ни в одной из общинных баз данных, и, похоже, вообще не существует.

Ничего из сказанного в этих заявлениях в общине не происходило – никаких совещаний не проводилось, никаких нападений не было, обращений и заявлений мы не писали, и писать не намерены. Одной фразы о том, что одесситы собираются обратиться в Нью-Йорк м просить Всемирный еврейский конгресс запретить украинскую (!) политическую (!) организацию было бы достаточно, чтобы составить правильное мнение об этих заявлениях. Тем не менее, хотим напомнить, что по еврейскому закону лидером общины является раввин, которому община делегирует право вести общинные дела, в частности представлять общину и делать заявления от ее имени. Поэтому заявления, сделанные не главным раввином Одессы и Юга Украины Авраамом Вольфом или пресс-службой общины, а также пришедшие не с адреса общинной пресс-службы являются фальшивкой (а иногда и провокацией).

С уважением,
Пресс-секретарь еврейской общины Одессы Берл Капулкин"

https://www.facebook.com/kapulkin.boleslav/posts/10205247259800380?comment_id=10205249663100461

Попередні 25