?

Log in

лютий 2017   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28


Хлопці кепкують із погоди і не скаржаться.




Після Савур-могили

23-е

Posted on 2017.02.24 at 00:29


Отже, підсумки сьогоднішнього підозрілого дня: із днем защітніка Атєчєства мене ніхто не привітав, крім одного білоруса, але йому можна :) Чи то народ у нас потроху свідомішає, чи то просто я не чоловік - невідомо.

Отже, ніхто мене не привітав, а я нікого за це не забанила, як нині заведено. Щоправда, навіть якби привітали, все одно б не забанила, бо дуже вже я толерантна, просто мрія розробників Фейсбуку :) (A propos: дожилися, у мордорському ЖЖ значно більше свободи, ніж у "демократичному" ФБ :( )

Втім, одне свято у нас сьогодні все ж було. День народження третього Президента України. Кажіть що хочте, а для мене роки його правління були найкомфортнішим часом для існування, праці і саморозвитку. Без президентства Андрійовича не було б тієї мене, ким я є зараз, і багатьох-багатьох інших. Ми ж готувалися захищати Україну, дехто, як я, фізично, а хтось, що іще важливіше, морально - просто звикаючи до думки, що рано чи пізно доведеться встати на цей шлях - саме тоді, за Ющенка. Він - можливо, не тато, але вихователь цілого покоління захисників України.
Так, у нього на вистачило сил на багато-багато чого, що він мав би зробити. Але він принаймні хотів. Чи хочуть теперішні? Дуже не певна.
З Днем народження, пане Президенте!

Після Савур-могили

Снайпер

Posted on 2017.02.23 at 18:59


Щось я давно з передка ніц не викладала. Ловіть фотосвіжачок - боєць з мого підрозділу (ОЛПЗ "Вольф" УДА) за роботою :)

Автор цього тексту - молодий патріот України, студент, що мешкає в тимчасово окупованому Криму. Я скоротила матеріал, викинувши з нього всі моменти, які могли б допомогти російським спецслужбам ідентифікувати хлопця. Але мені відомо, хто він і в якому вузі навчається.

"...трохи думок щодо населення Криму, спираючись на власні спостереження прямо зсередини. Отже, я навчаюсь в одному з вишів Сімферополя. Викладачі з материкової України мають більш лояльне ставлення до України як такої, та до подій, що в ній ставалися, починаючи з Майдану (на їхніх заняттях відсутні розмови про політику або хоча б антиукраїнська пропаганда). Варто зауважити, що місцеві за походженням [викладачі - О.Б.] ставляться досить негативно до України, із чого виходить антиукраїнська пропаганда. Про викладачів з російського материку годі казати, повна ретрансляція контенту рівня кісєльова (особливо на заняттях з політології. Не виключаю, що це робиться централізовано за окремими вказівками, але не маю доказів).

Серед студентів настрої колихаються в повному спектрі, від лютих ватників (не дуже багато, але помітно) до тих, що готові стріляти в ватних одногрупників за український Крим (це я :)). Але найцікавіше в тому, хто становить основну масу студентства (як і основну масу населення Криму). Це звичайні люди "в базовій комплектації", яких не цікавить ніщо за рамками базових потреб. Вони не цікавляться політикою, хоча й мають ватні думки з політичних питань, бо московитська пропаганда скрізь й усюди, але якщо вдасться спокійно й детально поговорити, то все стає на свої місця, і нормальне, а подекуди досить патріотичне відношення до України відроджується (якщо не народжується вперше).

Вони точно не збираються і не будуть воювати чи взагалі переносити якісь лиха за "кримросіяназавжди" та іншу московську дурню. І звісно, що боротися за Україну не збираються теж.

Це все я пишу до того, щоб донести таку думку: коли ви (українські патріоти з материку) приїдете в Сімферополь та Севастополь на "Оплотах" (чи хоча б "Булатах" :), та встановите в Криму українську владу знов, ніякого опору не буде. Усі казачкі натурально з*буться за поребрик, або кинуть усяку проросійську діяльність. Багато з них змінять шеврони і займатимуться тим самим, що й раніше (показухою та синькою). Відключене від московської, та підключене до української пропаганди (сподіваюсь, що вона існуватиме на державному рівні до того часу), населення продовжуватиме жити собі своїми базовими потребами, але на власному досвіді відчувши, що таке влада московитів (що значно зменшує шанси російської пропаганди на успіх). Так що чекаємо на визволення, і потроху наближаємо, але про це тільки іншим каналом :)"


Найгірше, що є у світі - брехня. Найважче - неможливість казати правду. Зв'язаний цією неможливістю - як боксер зі зв'язаними руками: його б'ють, а йому бити нічим.

Завжди знаходиться якась поважна причина, щоб не казати усе як є. Найперші серед них: "ця інформація нашкодить своїм", "ця інформація зіпсує міжнародний імідж", а також "люди не зрозуміють і не підтримають".

Той, хто не хоче або не може казати правду, щомиті підставляється: будь-яка наволоч може його ловити І БУТИ ПРИ ЦЬОМУ ПРАВОЮ, І ВСІ ЦЕ БАЧИТИМУТЬ.

Для прикладу - той самий Майдан. Коли ми заводимо шарманку про "злочинні накази", ми даємо ваті повне право тицяти нас носом у практику західних країн, де поліцейські зазвичай розправляються з мітингуючими значно суворіше, ніж януковичів "беркут". Коли згадуємо про "злочинну владу" - а чому, власне, вона була злочинна? Бо крала багато? Ну, так нинішні крадуть не менше.

А чому б нам хоч зараз не сказати правду: нас не влаштовував проросійський совково-ватний курс, який узяла влада. А оскільки за чотири роки свого президентства Янукович довів, що вкорінився міцно і переобрати себе не не дозволить, ми просто всіма підручними засобами, від гасел до бензину, усували його клан від влади. Якби він не підставився, розігнавши студентів, Майдан трапився б під час найближчих президентських, оце і все.

"Беркути" були зобов'язані за будь-яких обставин захищати режим. Але жаліти їх жодна нормальна людина не буде, бо їх тренували бити людей на підозрюваних у СІЗО (на людях, яких навіть наші продажні суди ще не визнали винними). Людей, які відмовлялися визнати свою провину, приковували до залізного столу чи стільця, залітав натовп отих "беркутів" з кийками і робили з людини інваліда. Жінок, які були "в отказі", били так само, як чоловіків. Маю знайому, яка через це пройшла, й не одного знайомого.
Так що отримували "беркути" - по заслугах. Ще й мало отримували.

Але забудьте, ніхто той "беркут" не покарає - ні за в'язнів, ні за Майдан. Жодна влада не покарає силовиків за те, що вони виконували накази попередньої влади. Інакше вони не виконуватимуть її накази. А їх же треба комусь виконувати. Бувають випадки, коли протестуючих, навіть мирних, необхідно розігнати. На Донбасі, наприклад, це вчасно не було зроблено, результат відомий усім. А буває, коли їх у жодному разі не треба чіпати, як сьогоднішню акцію на Банковій. І не "беркутам" же, чи "кордам", чи як їх там, приймати рішення у кожному конкретному випадку. Їхнє діло - підпорядковуватись. А без гарантій непереслідування вони цього не робитимуть.

Сьогоднішнє протистояння у столиці теж спричинено брехнею - в першу чергу, з боку влади. Казати всю правду не може ніхто, навіть я. Але все-таки треба казати її значно більше, ніж у нас це прийнято.

І ще - менше пафосу, більше здорового цинізму. Тоді й розчарувань ні в кого не буде.

Після Савур-могили

18-е...

Posted on 2017.02.18 at 11:12


Сьогодні третя річниця трьох переламних днів Майдану...
Два моїх відео, зняті того дня: бої у Маріїнському парку ( з самого початку, знімала з дерева на "нейтралці", на фото це я на дереві і пан Олександр Ушинський, автор фото Сергій Олійник) і бій на Інститутській.
https://www.youtube.com/watch?v=CUf0FjDwtDw (Маріїнський парк)
https://www.youtube.com/watch?v=k_KrH1vXGAg (Інститутська)




Після Савур-могили

Обережно, фейк!

Posted on 2017.02.17 at 22:28
Народ, кажуть, що тут хтось купився на свіжий фейк про двогодинну розмову скайпом Дмитра Яроша та Ігоря Гіркіна-Стрєлкова. Зізнавайтеся - є тут такі? :)

Ну, примітивний вкид же (хоча текст, зізнаюся, складений непогано). Причому, спрямований не проти нас, а проти Гіркіна. Це його конкуренти замутили, а ми тут жодним боком.

Трошки власними мізками думати треба: навіщо Ярошу Гіркін, а Гіркіну Ярош? Вони нічим не могли б допомогти один одному, лише взаємно скомпрометувати самим фактом будь-яких спільних дій, намірів чи декларацій.

P.S. Гіркін, до речі, уже давно цей фейк спростував.

Після Савур-могили

Шкавулик

Posted on 2017.02.16 at 13:58


Це мій найменшенький - Шкавуся, він же мсьє Шкавуль.
У новорічні свята у мене на руках опинилися важко хворі місячні цуценята нашої приблудної собаки-Підмітаки. Половина загинула від морозу, одну загризли, решта підхопили ентерит... Були свята, ні ветеринарів, ні спеціальних препаратів не було і близько, і я тиждень колола їм цефтріаксон з нашої аптечки і робила крапельниці від зневоднення. А потім через Фейсбук прилаштовувала по всій Україні.



Оце от було найменше і найслабше, і жалісніше за всіх скавчало. Його чекали потенційні господарі у чотирьох містах, але воно не змогло би витримати дорогу, треба було підростити, підгодувати трохи... Догодувалася до того, що нікому не віддала. Моє дитятко, Шкавуся.

Дитя зараз у гризабельному періоді - перегризло дроти вже від двох комп'ютерних мишок, знищило три хороші книги і мамину білизну, менш цінні речі і рахувати не беруся. Зате воно мамине. Ні до кого, крім мами, не йде, справно працює дзвіночком - жоден чужий не наблизиться непоміченим. А якщо хтось спробує напасти на маму чи підвищити на неї голос, дитя стрибає і без зайвих слів кусає його за ноги.



Вони з Сільвером зараз одного розміру і приблизно рівні за силою, тож цілий день качаються по підлозі, з'ясовуючи, кому з них випаде честь розвалити хату. При цьому Сіля (кіт!) кусається, а Шкавуся б'ється лапами. Усе, що в процесі трапляється на маршруті, перекидається, розбивається, розгризається і роздирається на дрібні шматки. Якщо мами кілька днів немає, інтер'єр не підлягає відновленню :) Коли Сільверу набридає гратися, він засинає десь нагорі, а Шкавуся починає розгризати бінти на пораненій Ефці...
Важко бути багатодітною мамою :)

Після Савур-могили

Альона

Posted on 2017.02.15 at 10:50


Я ніколи не писала жіночих мелодрам, не мала російського громадянства, та й Альоною, якщо вже на те, мене ніколи не звали. Аж до того, що якось на "Новій пошті" мені не одразу віддали посилку, бо відправник вказав ім'я Альона замість Олена чи Елена.
Як би сказати їм, щоб прибрали звідти моє фото?


Як ви могли помітити, досі я нічого не писала про економічну блокаду окупованих територій.
Не хотіла, бо мою позицію багато хто міг би не зрозуміти. Але більше мовчати не можу.

Я обома руками за блокаду як за ідею. І так само проти реалізації цієї ідеї на практиці.

Чому? Бо у нашій державі усі подібні спроби перетворюються на так званий "перерозподіл потоків". Простіше - на банальний рекет. Ну, не буде так, щоб жоден вантаж не проїхав, хіба що короткий час, а буде так, що окремі, обрані підприємці "по договорняку" платитимуть гроші і їхатимуть. Або справді тривалий час не пускатимуть нікого, а потім візьмуть "відступне" і блокаду знімуть. Хто б цим не займався - мєнти, СБУ, добровольці - буде те саме. Знаю. Досвід.

І це при тому, що більшість учасників отих блокад, звичайно ж, чесні й ідейні. А блокади все одно перетворюються на заробляння бабла. Карма.

Через це сама ніколи не візьму участі у подібних заходах, і друзям не пораджу - до того часу, поки ми не матимем повноважень розстріляти перед строєм тих, хто пропустить вантаж за гроші. Все інше - смерть власної репутації.

І ще одне. Досі я писала об'єктивно, а зараз напишу суб'єктивно. Друзі, ви своєю довбаною блокадою не даєте нам воювати. Через вашу, повторюю, довбану блокаду, до якої ми абсолютно непричетні, мєнти з різних відомств дихати нам не дають. Ми не можемо виїхати зі зброєю ні на передок, ні на полігон, нікуди. Нас зупиняють і тримають під вартою багато годин, поки ті, кому треба, не напряжуть всі можливі зв'язки, щоб нас визволити і визволити нашу зброю. Нас чекають на передку, а ми сидимо мало не в обізянниках, зриваючи бойові завдання. А люди, які мали б ловити сєпарів, витрачають прірву часу і сил на те, щоб визволяти нас.

Скільки можна, а? Якщо не можете робити так, щоб не шкодити іншим - не робіть взагалі.

Після Савур-могили

Ефка поранена

Posted on 2017.02.10 at 19:09


Ефка серйозно поранена. Посікло її невідомо чим, але сильно. Вночі зробили операцію. Лежить тепер на ліжку як ганчірочка, лиже мені руки і просить не відходити від неї ні на хвилину.

Яке щастя, що в світі є стільки нормальних людей. Спасибі друзям, що організували транспорт у лікарню (бо був пізній вечір і ми були без транспорту), спасибі лікарям, які приїхали вночі, відчинили клініку і оперували собаку, ще й узяли за це копійки. Я зуміла правильно надати їй першу медичну, але все одно без негайної допомоги в клініці собака б загинула.

Знаєте, про що цей пост? Про те, що не судіть і не судимі будете. Ті, хто мене знають - знають, з яким майже благоговінням я ставлюся до необхідності дотримуватися моральних кодексів війни - тобто, не катувати полонених, максимально убезпечувати цивільних тощо. Так ось, якби у мене не було можливості вирішити питання з транспортом цивілізованим шляхом, я взяла б автомат і примусила б першого-ліпшого цивільного водія везти Ефку в лікарню. Потім я заплатила б йому, звичайно. Але, якби з моїм щастям він виявився ватою - сьогодні вже роздавав би інтерв'ю, як бойовики-нацисти узяли його в заручники.

Це задля собаки. А на що люди готові піти, і йдуть за потреби, коли йдеться про порятунок побратимів-людей?

Коротше, не судіть, і не судимі будете. Сьогодні я ще раз це зрозуміла.

Після Савур-могили

Тільки антибіотиком

Posted on 2017.02.08 at 19:26
Неймовірну, і водночас дуже характерну історію розповіли мені.
Зустрілися в Ізраїлі дві єврейські родини: одна емігрувала з Росії, друга з України. Між собою ці дві сім'ї є родичами. Так ось, ті, що з Росії, не поважають тих, що з України, і називають їх хохлами.

З чого робимо висновок, що "русскій мір" - поняття не етнічне, це щось на кшталт небезпечного вірусу, який треба викорінювати антибіотиками і вакцинами :)

Після Савур-могили

Гіві мінус

Posted on 2017.02.08 at 09:44
Найпотужніші держави світу славляться тим, що їхні політики й дипломати, а за потреби і збройні сили, захищають своїх громадян, де б вони не опинилися, а їхні спецслужби дістають ворогів своєї держави, де б вони не були.
Радує, що принаймні за другим пунктом ми починаємо не відставати.

Це так, для своїх. А для чужих, самі знаєте, як воно буває: коли бандюки бабло не поділять, трапляється різне - то бомба у ліфті, то джміль у вікно.

У порядку винятку пишу без пруфів, бо не маю зараз часу їх шукати, та й кожен може легко знайти їх сам.

Всі, хто читає хоч трохи ворожі ЗМІ і пабліки, бачив ту ахінею, яку вони зараз пишуть: про цілі камази українських трупів, які нібито вивозять з-під Авдіївки на Дніпровщину у крематорії тощо. І от спала мені зараз на думку одна цікава річ: що у 2014-му, коли ми взяли Савур-могилу, а потім зайшла російська армія і почала нас бити - таку саму ахінею писали тоді українські джерела, тільки про ворогів.

З цього випливає, що тоді били нас, а зараз таки б'ємо ми! І це радує.


Після Савур-могили

"Зимові водоспади"

Posted on 2017.02.04 at 21:55
Шкода, що фотоапарату не було під рукою, а лише телефон...







ЩЕ КІЛЬКА ФОТОCollapse )

У черкаській газеті "Козацький край" - прекрасна стаття про мого побратима Тараса Шевченка з позивним "Григорович" (до речі, перший бойовий у нас з ним був спільним, йому тоді виповнилося 19, і він випросив собі бойовий як подарунок на днюху) і врятованого мною цуцика, якого назвали Атосом. Ну, й про наші з Ефкою військові пригоди :)


Схиляю голову перед тими, хто цієї ночі не дали ворогу провести атаку на Авдіївку, підловивши його на стадії бойового розгортання. У ворога колосальні втрати цієї ночі.

Тримаймося всі ми. Зараз відбувається повільний, але неухильний перелам у війні - на нашу користь.

Прочитала текст вчорашнього виступу постійного представника РФ при ООН Чуркіна на засіданні Радбезу ООН з приводу ситуації на Донбасі. Не знаю, чи звернув вже хтось увагу на вкрай промовисту фразу, сказану ним. Цитую дослівно:

"Сколько должно погибнуть людей, чтобы они метр за метром прошли от Авдеевки до украинской границы? Сколько должно и солдат украинских погибнуть и мирных граждан? И это в условиях, когда существует политическая альтернатива, согласованная на высшем уровне...".

Цікаво, чи зрозумів він сам, що сказав.
Ні слова про те, що "героїчні шахтьори не здадуть ні п'яді своєї землі", ні слова про те, що "Росія не допустить", тощо. ЧУРКІН ВІДКРИТО ВИЗНАВ, ЩО УКРАЇНІ ПІД СИЛУ ВІДВОЮВАТИ СВОЮ ТЕРИТОРІЮ. Звичайно, ціною людських втрат, але ми це і без нього знаємо.

Ніяких "політичних альтернатив", ніяких "мирних врегулювань", бо будь-який компроміс - це вата при владі, на Донбасі і в українському парламенті, це замість вирішення проблеми - відтермінування і за цей час поглиблення її.

Лише українські війська на українському кордоні, процедура "розватнення", репарації і контрибуції.

Нарешті, дивно, чому лише зараз, сталося неминуче - в Росії заблокований доступ до мого ЖЖ:



"Уведомляем вас как владельца блога http://bilozerska.livejournal.com об ограничении операторами связи на территории Российской Федерации доступа к вашему информационному ресурсу http://bilozerska.livejournal.com на основании требования Генеральной прокуратуры от 12.03.2015 № 27-31-2015/Ид831-15 в связи с размещением по адресу http://bilozerska.livejournal.com/817362.html информации, содержащей призывы к массовым беспорядкам, осуществлению экстремистской деятельности или участию в массовых (публичных) мероприятиях, проводимых с нарушением установленного порядка".

У пості, через який заблоковано мій ЖЖ, був відеоролик під назвою "Дмитро Ярош: "Крим не віддамо!".

Висновки "локальні": треба думати, відтепер у коментах до моїх ЖЖшних постів нарешті поменшає вати. Бо я ж сама практично ніколи їх не банила, вважаючи бан ознакою невпевненості у власних силах і власній правоті.

Висновки більш масштабні: відбувається розмежування, ми з росіянами не можемо і не будемо користуватися тими самими джерелами інформації. От у нас досі дехто обурюється, чому в Україні забороняють російські канали. Подумайте: ми заборонили ТЕЛЕКАНАЛИ - джерела інформації, які впливають на мільйони людей, формують їхню свідомість, визначають врешті-решт, хто буде владою в Україні і якою буде її політика. Росіяни ж, у свою чергу, забороняють БЛОГИ - особисті сторінки, які відображають точку зору виключно свого власника (а не держави), аудиторія яких порівняно з телебаченням є сильно обмеженою, а в моєму випадку сторінка ще й ведеться не зрозумілою для росіян мовою, тобто, завідомо не може впливати на велику кількість громадян РФ.

У Росії блокують взагалі всі матеріали, де згадується, наприклад, "Правий сектор" - навіть у нейтральному ключі, якщо поруч з назвою не стоїть обов'язкова формула: "Екстремістська організація, заборонена у РФ".

(Це до питання, хто більше злякався... :) )

Нещодавно я брала участь в опитуванні журналу "Новое время", чи правильно був заборонений в Україні телеканал "Дождь" (http://magazine.nv.ua/article/post/43535-nuzhno-ly-zapreshhat-telekanal-dozhd#) і відповіла таке:

"В Україні і Росії існують подібні за змістом статті карних кодексів, згідно з якими передбачена кримінальна відповідальність за посягання на територіальну цілісність цих держав, в тому числі здійснюване за допомогою ЗМІ.
Територіальна цілісність України включає у себе Крим, який нині є тимчасово окупованою територією.
Територіальна цілісність Росії теж включає у себе Крим. Якщо ти працюєш у російському інформаційному сегменті, цього не уникнути - навіть така елементарна, неполітична річ, як прогноз погоди, включатиме у себе «російський» Крим. На того, хто назве Крим українським, чекає кримінальне переслідування в Росії. Того, хто скаже, що Крим російський, переслідуватимуть в Україні.

Відбувся вододіл, розмежування. У нас з Росією існують непримиренні протиріччя, і приналежність Криму - лише одне з них. Ми більше не можемо користуватися тими самими ЗМІ і навіть тими самими поняттями про добро і зло, коли йдеться про політику та історію.

Телеканал "Дождь" заборонили правильно".



Рік тому на шахті "Бутівка" під час виконання бойового завдання загинув сапер Анатолій Гаркавенко, "Морячок". Він починав свій бойовий шлях у ДУК ПС, згодом перейшов на контракт у 93-ю бригаду.
Він був нареченим Лєри Бурлакової, яка до війни була відомою журналісткою, вони воювали разом, і після його загибелі Лєра написала кращу на сьогодні книжку про цю війну...

Я змонтувала відео пам'яті Морячка. Ці кадри зняті 2 червня 2015 року, під час навчань на полігоні.
Музика - композиція "Сокири Перуна", яка називається "29 січня" (дата майже збігається) і присвячена пам'яті Героїв Крут...


Після Савур-могили

"Зимова квітка"

Posted on 2017.01.28 at 16:54



ДМИТРО ЯРОШ:

"Час від часу виринають у фб коменти про те, що «Ярош нічого не робить, а тільки чистить зброю»…

Дещо роблю). Не про все можу писати та говорити… Тим більше про війну. Такі часи.

Тепер «про зброю». Зброя нечищена – ганьба для воїна. Тому, українські добровольці, патріоти і, тим більше, націоналісти, завжди тримають свою зброю у боєздатному стані, воюють, «мінусують» ворогів, стримують ворожу навалу, атакують, якщо ситуація цьому сприяє, обороняються, коли є потреба, не кладуть побратимів як гарматне м'ясо, бережуть Україну... І чистять зброю!

А мудаки блеють… і в кремлі, і в брюсселі, і у нас.

Зброя, як і жінка, як і політика (не плутати з політиканством та просиджуванням штанів і спідниць під куполом), любить турботу, догляд, чистоту і ласку).

Така правда життя…

У нас все буде «Україна»!"

ОЛЕНА БІЛОЗЕРСЬКА:

Справді, мене теж вже трошечки підзадовбали оті тролі, що пишуть весь час про чищення зброї...
Трошки не по темі - і водночас по темі. Одного разу мене обурив нездарний журналістський фейк, покликаний прославити нову поліцію. Я сказала тоді: "Ну робить же ця поліція якісь гарні справи, хоч іноді. То навіщо ганьбитися з отими фейками, чому журналісти просто не ПОПРАЦЮЮТЬ - не поїздять кілька днів з поліцейськими і не знімуть сюжет про якийсь їхній РЕАЛЬНИЙ гарний вчинок?"
На це я отримала несподівану, але резонну відповідь від побратима: "Усі гарні справи робляться з порушенням інструкцій, тому їх не можна знімати".
Сподіваюся, мій прозорий натяк усі зрозуміли.
І наш Провідник, і всі ми робимо багато корисних і правильних речей, про які треба мовчати.



На виходи за "нуль" ми бійця Ефку з собою не беремо, щоб не підірвалася на розтяжці.
Але й на прифронтовій базі життя військовослужбовця сповнене небезпек...

Після Савур-могили

За що ми воюємо

Posted on 2017.01.22 at 12:33


У День Соборності України незлим буде нагадати, що ми воюємо в тому числі за Соборність. Ніякої федералізації, русифікації, путінізації - та й децентралізації, якщо йдеться про політичні питання, а не ремонт місцевих доріг чи каналізацій. Сильна унітарна держава.

ПРО ПЕРЕМОГУ

Коли люди, що мають відмінні погляди, інтереси або цілі, збираються на розмову - круглий стіл, дискусію, перемовини тощо, то їхня мета - домовитись, знайти прийнятний для всіх компроміс. Коли ж люди воюють, це означає, що протиріччя між ними занадто глибокі для мирного розв'язання конфлікту, і мета воюючих - не компроміс, а лише перемога. Ну, не буває інакше.

ПЕРЕМОГА У НАШОМУ ВИПАДКУ - ЦЕ:
1. Повне відновлення Україною контролю над кордоном з РФ.
2. Складання бойовиками зброї або втеча їх до Росії.
3. Процедура "розватнення" Донбасу - аналог денацифікації у післявоєнній Німеччині. Не потрібні масові репресії та знущання з людей, навіть тих, хто реально тримав проти нас зброю. Але необхідно подбати, щоби "никогда впредь". Для цього теж потрібна перемога. От чому нині 99% населення світу знають, що нацизм - це погано? Бо гітлерівців перемогли і засудили у Нюрнберзі. А якби вони війну виграли, чи якби вона закінчилась компромісом, то зараз ставлення до нацизму було б приблизно таке, як до комунізму: стримано-негативне, без переслідування тих, хто публічно вітається "зіг хайль!" і ходить на мітинги з портретом Гітлера.

ПРО ПРОПАГАНДУ

Все інше, крім оцих трьох пунктів - не перемога. Бо навіть коли у нас явний успіх - наприклад, відбиті у ворога території, як на Світлодарській дузі - вороги все одно пишуть: "Що, укри, добряче відхопили під Світлодарськом? Хочете ще? Буде вам ще".

Скажу неприємну річ, яка, на жаль, є аксіомою: скільки б ми не боролися за українську мову, скільки б не забороняли російські канали, скільки б не дистанціювалися від Росії іншими шляхами - перемогти Росію інформаційно ми не в змозі. З двох причин: перша - це неспівставні ресурси, друга, ще більш важлива - можливість з боку Росії використовувати ці ресурси на повну, без обмежень.

Використовувати проти нас свою військову потужність у повному форматі, включно з ядерною зброєю, яка загнала б нас у ліси (не обов'язково українські, бо поребрик прозорий в обидва боки) вони не можуть і не зможуть, бо ніхто їм цього не дозволить. А на пропаганду нічиї дозволи не потрібні. Росіяни не придурюються, що Соловйови з Кісельовими - донецькі шахтарі, і не роблять вигляд, що передачі по їхніх центральних каналах насправді транслюються чи то з Донецька, чи то з-за океану.

ПРО ПОЛОНЕНИХ


Деякі наші посадовці намагаються створити враження, що мало не головна мета цієї війни - звільнення полонених. Повернення наших хлопців додому слід наближати щосили, але іншим шляхом - наближаючи перемогу. До закінчення війни доцільно міняти хіба що важкопоранених і серйозно хворих - тих, хто завідомо не повернеться на фронт. Бо відсоток полонених бойовиків, які після звільнення продовжують убивати наших, є значно вищим, ніж відсоток українських солдатів, які після звільнення повертаються на передок.

До закінчення війни варто було б укласти угоду з ворогами щодо взаємного гуманного поводження з полоненими - тобто, проживання їх у нормальних умовах, без катувань і принижень, з можливістю час від часу телефонувати близьким родичам. З боку України цю угоду мав би підписати голова СБУ, бо: а) полонені бойовики знаходяться у його відомстві і б) йому як працівнику спецслужб не соромно контактувати з ворогом. А ОБСЄшникам, які вештаються фронтом і заважають воювати, можна було б знайти належне застосування: інспектувати табори військовополонених по обидва боки фронту на предмет дотримання цієї угоди.

МИ, ЯК І ВСІ, ХТО ВОЮЮТЬ, ВОЮЄМО ЗА ПЕРЕМОГУ. ВСЕ ІНШЕ - ЦЕ ЗАПУДРЮВАННЯ МІЗКІВ, ОБМАН ДЛЯ ТОГО, ЩОБ МОЖНА БУЛО НАЗВАТИ ПОРАЗКУ ПЕРЕМОГОЮ.

Після Савур-могили

Відпочинок :)

Posted on 2017.01.20 at 19:36






Попередні 25